«Я – простий козак. Нині є бійцем «Азову». Туди мене привела життєва позиція – виборювати державу, в якій зможуть вільно жити мої діти і наступні покоління українців. Ми варті більшого, ніж животіти або розбудовувати чужі країни. Тому й боровся на Майдані зі злочинним режимом. І надалі своє життя присвячу Україні, як пафосно це б не звучало...
«Я – простий козак. Нині є бійцем «Азову». Туди мене привела життєва позиція – виборювати державу, в якій зможуть вільно жити мої діти і наступні покоління українців. Ми варті більшого, ніж животіти або розбудовувати чужі країни. Тому й боровся на Майдані зі злочинним режимом. І надалі своє життя присвячу Україні, як пафосно це б не звучало... У нас дружня побратимська атмосфера, багато свідомих людей, а головне – мудрі командири, які турбуються про кожного воїна і йдуть разом із нами в бій. За час служби ми непогано себе зарекомендували. Тепер усі знають, хто такі волиняки. Побратими готові без вагань віддати життя один за одного. Набираємося тут сил і згуртовуємося. Також маємо міцний тил. Наші дівчата з «Правого сектору» працюють безперестанку, «Автомайдан» регулярно допомагає, місцеві люди теж підсоблюють. Кожна передачка викликає в нас неймовірну радість. Нещодавно привезли 30 тонн усякого добра! Маємо вдосталь медикаментів, а тепер ще й квадроцикл підігнали. А листи й дитячі малюнки! Як починаю читати, відразу сльози на очі… Стіна, біля якої сплю, вся в ангелочках. Їх надсилають наші наймолодші соратники. Хороші люди пишуть, що моляться за нас. Лише за це можна без жалю вмирати. Але потрібно жити й разом будувати сильну Україну. І все ж згадується людська байдужість. Більшість людей не змінилися. На сході гине еліта нації, а вдома п’яниці продовжують пити, чиновники не припинили красти… Але настав час змін. Ми – ровесники Незалежності – робитимемо все, аби Україна зміцніла». Такого листа надіслав до редакції доброволець із Волині Сергій Мерчук.
