Нещодавно мені поміняли номер стаціонарного квартирного телефону й відтоді я його постійно плутаю...
Нещодавно мені поміняли номер стаціонарного квартирного телефону й відтоді я його постійно плутаю.
Оце навіть довелося телефонувати до приятельки, з якою частенько спілкуємося у телефонному режимі, із дурнуватим запитанням: «Не смійтеся, але підкажіть, який у мене номер?». Дякувати Богу, підказала. А при цьому ще й пригадала кумедну бувальщину із радянських часів. Її московські знайомі, називаючи свій номер телефону, дали «інтелектуальний» асоціативний орієнтир: пляшка «Екстри» плюс 26 бакинських комісарів. Пляшка «Екстри» (для молодих пояснюю, що то була популярна марка горілки) коштувала тоді 4.12, плюс комісари — от і виходив п’ятизначний московський номер. Але дзвінка за цілий рік вони так і не дочекалися. А коли зустрілися, то ще й претензії вислухали: «Ви дали якийсь чужий номер, бо ми все не туди потрапляли». — А як же ви телефонували? — Ну та ж, як ви і сказали: пляшка «Екстри» і 28 героїв–панфіловців… Добре, хоч на спиртне тоді ціни були стабільні!
