У центрі Луцька нерідко доводиться бачити білі, щойно відремонтовані стіни будинків, на яких якісь невідомі писаки залишають свої «автографи». Дійшло вже й до того, що Галерею мистецтв (на вулиці Лесі Українки) ззовні «прикрасили» віршем:
У центрі Луцька нерідко доводиться бачити білі, щойно відремонтовані стіни будинків, на яких якісь невідомі писаки залишають свої «автографи». Дійшло вже й до того, що Галерею мистецтв (на вулиці Лесі Українки) ззовні «прикрасили» віршем: «Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його волячих жилах Козацька кров клекоче і гуде!» Ці рядки, написані Василем Симоненком 24 грудня 1962 року, якийсь невіглас приписав… Ліні Костенко. Та й чи варто було взагалі псувати пофарбовану стіну культурної установи, хай навіть і актуальними рядками нашого славетного поета?.. У нього й без цього вистачає народної любові, а працівникам комунальних служб і так є кого ганити. Тим паче, що Василь Симоненко ще 1963 року відійшов у Вічність, а твори Ліни Костенко таки більше читають у книгах, ніж на стінах, вважає Світлана Зозуля.
