ОЛЕКСАНДР СКІПАЛЬСЬКИЙ: «ДОРОГА ВАЖКА, АЛЕ ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ»*

Ось такий оптимістичний запис зробив у редакції народний депутат України, начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони, генерал-лейтенант Олександр Олександрович Скіпальський (на фото) у 1995 році. Дорога нашого земляка, уродженця села Вижгів Любомльського району, справді була нелегка, але як військовослужбовець, контррозвідник, політик він із честю її пройшов у рядах Міністерства оборони, СБУ, парламенті. Ще один знаний волинянин Микола Жулинський дав йому найвищу характеристику: «Я завжди захоплювався його незмирливою, принциповою і чесною позицією, його невтомною енергією, спрямованою на збереження обороноздатності нашої держави, викорінення корупції, хабарництва та яничарства в армії і суспільстві. Олександр Скіпальський, скільки я його знаю, був за інтеграцію України до Європейського Союзу, за вступ нашої держави до НАТО, переживав діяльно за долю рідної нам Волині».
І ось безпартійний Олександр Скіпальський, збагачений 44-річним досвідом контррозвідника, законотворчої діяльності, знову балотується у народні депутати по «своєму» одномандатному Володимир-Волинському виборчому округу № 19 за підтримки Союзу офіцерів України

Олександр НАГОРНИЙ

– Я зробив кар’єру, не маю бізнесу, не потребую якихось благ у Верховній Раді, але у цей важкий період для країни хочу використати свої знання у творенні законів, спрямованих на вдосконалення стратегії, форм і методів національної безпеки та оборони України, — розпочав нашу бесіду Олександр Олександрович. — Не все вдалося Путіну в його загарбницьких планах завдяки надзвичайному патріотизму українців в усіх куточках країни, героїчній боротьбі наших воїнів і добровольців. І ось тепер російські шовіністи хотіли б створити хаос у новообраній Верховній Раді. Не секрет, що їм це вдавалося раніше за допомогою явної і прихованої агентури у виконавчій і представницькій владі, олігархічних колах. Тепер їхнє завдання — зруйнувати управлінський механізм, щоб довести, ніби Україна не спроможна проводити державотворчі процеси, існувати як незалежна країна, зруйнувати до решти її економіку.
— Яку небезпеку ви бачите в майбутній Верховній Раді?
— Появу у парламенті деструктивних елементів. Наприклад, у того ж Ляшка здебільшого кандидати в народні депутати є руйнівними демагогами, без чітких державницьких позицій, деякі — з подвійною мораллю. Багато осіб і в інших партіях йдуть у Верховну Раду заради особистих інтересів, представляють олігархічні клани. Подивіться, як «розірвали» на частини «Батьківщину». І знову на старті ті ж політики, які показали свою неспроможність до законотворчої діяльності. Найбільш небезпечне явище, на мій погляд, це відсутність серед кандидатів людей, які б могли реально за своєю підготовкою, переконаннями, твердою позицією, моральними якостями запобігти подальшій руйнації національної безпеки і оборони.
— Напевне, виборці задають вам запитання: «А що ви зробили для округу, коли були народним депутатом?».
— Скажу відверто, що мені непросто було суміщати депутатство і посаду начальника Головного управління розвідки. Старався максимально допомогти конкретним людям у часи економічної кризи 1994 — 1998 років. Але основне, що я зробив і чим горджуся — це розбудовою військової розвідки. Був шалений спротив. Уявіть собі, що в. о. начальника Генерального штабу генерал Живиця вважав, що військова розвідка нам не потрібна, бо є ГРУ Росії. Коли я пішов із посади начальника головного управління, то працювали в бойовому режимі всі напрямки розвідки: повітряна, військово-морська, радіотехнічна, стратегічна. І в цьому мені допоміг депутатський мандат.
— Олександре Олександровичу, на початку розбудови незалежної України я з вами не раз бесідував. І ось тепер, перечитавши нашу з вами розмову як із начальником управління стратегічної розвідки МО в лютому 1993 року, я здивувався з ваших далекоглядних застережень і прогнозів. Наприклад, ось ваші слова: «Не дай Боже, щоб імперські кола з Жириновським та іншими на чолі не добралися до влади… Небезпечно, що там розглядають такі речі, як гру навколо Криму, Севастополя через призму національного характеру: «Хахлы побунтуют и смирятся». І ось з’явився чекіст Путін…
— Я мав непогану базу знань. Дійти простому волинському хлопцеві до полковника КДБ, військового контррозвідника — нелегко. У 1989 році я офіційно заявив, що захищатиму в армії національні інтереси України. Виступав за те, щоб тактичну зброю не вивозили з України (згодом російські генерали кепкували з наших дій). Писав доповідні, але не було жодної реакції високих керівників.
— Дозволю навести ще одну вашу цитату у відповідь на моє повідомлення, що є донські козаки на Луганщині, великодержавники в Криму: «Я вважаю, що іноземні структури військових організацій не можуть перебувати на території України. Треба діяти більш рішуче, застосовувати закон, інакше програємо».
— З такими та іншими застереженнями про потенційну загрозу Україні апелював до президентів Кравчука, Кучми, Ющенка… Ніякої реакції. Коли я був начальником управління СБУ в Донецькій області, то порушив кримінальну справу щодо створення так званої Донецької республіки в 2006 році, чим вдалося зменшити рівень активності її керівництва. Тоді її керівники сформували десятки тисяч так званих охоронців, яких легко можна було перетворити на загони бойовиків. Я доповідав, що треба вивезти або ж зірвати склади зброї в Артемівську. Натомість консервативні сили через півроку мене прибрали з Донецька. Тепер там кровоточива рана, структура, яка створюється за прикладом Осетії.
— Багато нарікань на нинішніх генералів…
— Я не подавав руки багатьом високопоставленим генералам, знаючи, як вони за гроші отримували зірки. Мені прикро за 51-шу бригаду, яка була потужною бойовою одиницею, коли міністром оборони був генерал Радецький. Очільником українського війська призначили Саламатіна, штаб-квартира якого була в Москві. Він не прийняв присяги, а офіцери літали до нього з донесеннями, в тому числі й таємними.
— За що виступатиме в парламенті генерал Скіпальський?
— Буду відстоювати зміцнення сфери оборони і національної безпеки. Мій основний обов’язок — зберегти життя наших хлопців-патріотів, майбутнього України. З допомогою законів зміцнити державний апарат. Моя мрія — поєднання досвіду підготовлених професіоналів з молодими патріотами. І можу запевнити: якщо волиняни довірять мені представляти їхні інтереси в парламенті, то свою діяльність буду спрямовувати на забезпечення підвищення рівня життя кожної людини, реальний захист прав громадянина, соціально незахищених верств, збільшення ролі громади населеного пункту. Так би мовити, моя штаб-квартира буде знаходитися на Волині.