Цьогорічний День працівників сільського госпо дарства проходив пишно. Зранку у приміщенні обласної ради відкрилася виставка, де свої досягнення демонстрували хлібокомбінати області...
Cергій НАУМУК, редактор відділу сільського життя газети «Волинь-нова»
Цьогорічний День працівників сільського госпо дарства проходив пишно. Зранку у приміщенні обласної ради відкрилася виставка, де свої досягнення демонстрували хлібокомбінати області. Кожен район також представив по короваєві. Але з початком урочистостей вийшла чимала затримка
―Чого вони не починають? Вже 25 хвилин пройшло. Може їм там десь наливають? ― припускає один із присутніх, втомлений чеканням. ― Кіно (відеоряд про найкращі агропідприємства Волині. ― Авт.) вже по другому чи третьому разу крутять, ― додає його товариш. ― Нас колись возили у Дніпропетровську область. Також на виставку, ― якийсь чоловік починає згадувати, щоб згаяти час. ― На 12-у зібралися в залі. Приїхали з усієї України і ждали Юлю три години! Людей повно, літо, спека, духота, кондиціонер не справляється. Якби вона чула, як її матюкали! А коли Юля приїхала, то її вже ніхто і слухати не хотів. Сходами сесійної зали піднімається працівниця у короткій сукні. Голова невідомого мені аграрія закручується слідом за дівчиною на 180 градусів. — Гунчика немає, то на 35 хвилин затягнули, ― знову хтось нарікає. А за трохи додає: ― Вже й голова приїхав, а вони не починають. Ех, немає кому вийти на сцену і врізати як треба... «Воістину всенародне свято» розпочинається із 40-хвилинним запізненням. Історія святкування Дня працівників сільського господарства бере початок у 1966 році. У незалежній Україні його відродили у 1993-му, проте так і не позбавилися нальоту радянщини. Колишній заступник голови облдержадміністрації з питань АПК, заступник голови Асоціації фермерів і землевласників Волині Микола Собуцький якось поділився, як проводять подібне свято в Німеччині. Тамтешні виробники самі організовують своєрідний фестиваль - з музикою, виставкою старовинної сільгосптехніки тощо. Про виробничі показники ніхто й не заїкається: заглядати у чужу комору та рахувати чужі гроші непристойно. У нас же врожайність та надої досі головна тема владних реляцій. Хоча й тут чиновники крутять, як циган сонцем, щоразу змінюючи номінації нагороджуваних або ж зовсім ігноруючи незручні підприємства. Якось один із керівників великого підприємства показав мені дані по врожайності, які подає у статистичне управління, і запропонував порівняти з тими, що їх торік озвучували зі сцени драмтеатру на Дні працівників сільського господарства. За невідомі гріхи підприємство не значилося у списку передовиків. Або інший приклад. У переліку найбільших інвестиційних проектів у галузі АПК у 2011 році не згадано підприємство імені Шевченка Горохівського району, яке саме того року відкрило молокопереробний завод. Пояснення цьому просте: керівник був неугодний. У 2012 році ця ж доля спіткала «Амілу» Турійського району. Підприємство не згадувалося у списку господарств із найбільшим поголів’ям корів, хоча мало значно більше худоби, ніж багато хто у рейтингу. Щороку влада вшановує працівників найкращих господарств купою грамот. От тільки самі аграрії чергову «рамку» чомусь не вважають причиною для гордості. Жодного разу не доводилося чути ні від керівників великотоварних підприємств, ні від фермерів, ні від одноосібників чи найманих працівників, щоб хтось хвалився визнанням влади. Тому щоразу урочистості виглядають як свято... аграрних чиновників.
