У 2015–му виповниться тридцять років, відколи сільгосппідприємство в селі Мирне Горохівського району очолив заслужений працівник сільського господарства України Роман Притолюк (на фото)...
У 2015–му виповниться тридцять років, відколи сільгосппідприємство в селі Мирне Горохівського району очолив заслужений працівник сільського господарства України Роман Притолюк (на фото). Свій трудовий шлях він розпочав ще у сьомому класі різноробочим колгоспу «Батьківщина», і з тих пір 50 років працює на селі, за що справедливо вважається найбільш досвідченим керівником Горохівського району. Однак у розмові, коли зайшла мова про роки, він, усміхнувшись, поклав руку на серце: — Ось тут, мені здається, я ще зовсім молодий. Є сили працювати, є задуми, які хочеться втілити, попри важкі умови, в яких нині перебуває село
Олег ДІДИК
Його життєва стежина бере початок із села Ржищів Бужанівської сільради Горохівського району. Звідти після школи працелюбний енергійний хлопець пішов учитися в Кам’янко–Бузьке училище механізації сільського господарства. Далі — у Берестечківський зооветеринарний технікум, де зустрів майбутню дружину. Потім працював і заочно вчився у Львівському зооветеринарному інституті. Оглядаючись на пройдений шлях, Роман Васильович згадує, що ніколи не був підлабузником, на все мав свою думку, часто критичну. І через це влада зарахувала його до «неугодних». Так було під час роботи заворгом у райкомі комсомолу, звідки звільнили за відмову виконати наказ партії очолити колгосп «Батьківщина». Згодом довго дорікали за те, що, єднаючи свою долю з Ганною Степанівною (у свій час вона стала одним із найкращих сільських голів Горохівщини), на батьківщину дружини поїхав з іконами. На нарадах партактиву району надто самостійного голову періодично намагалися поставити в рамки. Але в кінцевому підсумку виходило так, що замість доган Роман Притолюк отримував зелене світло своїм ідеям. Так сталося і тоді, коли з його ініціативи колгосп почав садити ліс на неугіддях. Перший секретар райкому партії Андрій Савович Друзюк спочатку дуже обурювався: «Не маєш чим зайнятися?! Шукаєш клопоту на свою голову?!» Притолюк на це відповів: «Якщо не треба лісу — викорчовуйте. Хай знову буде пустир!». І перший секретар, як людина мудра, визнав: «Душа і розум не дозволяють вирвати із землі живі дерева. Сади ліс далі. Грець із тобою!» Так за майже 30 років головування Романа Притолюка в ПОСП «Русь» посаджено й вирощено 40 гектарів лісу, який люди цілком заслужено називають Романовим. Утілено й чимало інших корисних проектів. Найперший — будівництво нової середньої школи за кошти колгоспу, які держава, незважаючи на обіцянки, так і не компенсувала. Крім того, прокладалися дороги, проведено газ, релігійній громаді колгосп допоміг спорудити храм. А районна влада тим часом дорікала Притолюку, що зберіг великий колектив, що через це, мовляв, у Мирному низька зарплата, яка псує показники. На такі закиди Роман Васильович зазвичай відповідав: — Мені совість не дозволяє залишити людей без роботи. Приходять у жнива десять жінок і просяться працювати на току. Кажу їм: «Там стільки людей не потрібно», а вони: «Ми готові працювати безплатно, аби тільки рахуватися на роботі». І я не можу їм відмовити. Хоча сьогодні дуже важко кінці з кінцями зводити, сільськогосподарська продукція вкрай дешева. Як виживати — одному Богу відомо. З керівником господарства їдемо до лісу, який він насадив. Роман Васильович знає тут кожне дерево. Радують око вічнозелені сосни, ялини, модрини. Молоденькі дубочки потроху набираються сил. Роман Притолюк показує загадковий куток у лісі, де більшість дерев із невідомих причин повсихали. А ті, що вижили, виглядають кепсько — з покрученими стовбурами, віттям. Керівник каже, що ця ділянка нагадує йому сьогоднішню Україну — виснажену війною і внутрішніми проблемами. Але вірить, що в суспільстві, як і в природі, після занепаду завжди настає відродження. І Україна не стане винятком із загального правила.
