«Оцените красоту игры. Мы их развели, как котят», — сказав Михайло Чечетов у липні 2012-го...
«Оцените красоту игры. Мы их развели, как котят», — сказав Михайло Чечетов у липні 2012-го, коли Верховна Рада ухвалила скандальний мовний закон Ківалова-Колесніченка...
Олександр ГУНЬКО, поет, журналіст та громадський діяч (http://gazeta.ua/articles/ gunko-oleksandr/_razvod-koshenyat-trivaye/598680 )
Тодішня більшість вдалася до відвертого й цинічного шахраювання. Оскільки до проекту було 2 тисячі зауважень, їх мав розглянути профільний комітет і лише після того винести на друге читання. Але «регіонали» просто продавили голосування, не давши опозиції отямитися і заблокувати трибуну, оскільки вона не чекала такого відвертого порушення регламенту. Після тих подій в країні багато чого змінилося. Революція гідності, анексія Росією Криму, війна на Донбасі. Громадянське суспільство подорослішало і порозумнішало. Нарешті нібито змінилася й влада — маємо іншого президента і нову Верховну Раду. Та, схоже, у владних залах, кабінетах і коридорах «развод» кошенят триває. Прем’єр–міністр Арсеній Яценюк грубо порушив Конституцію, не подавши проект бюджету наступного року до 15 вересня. Тепер після його заяв і планів про «режим тотальної економії» стало зрозуміло, чому він це зробив. Адже перед парламентськими виборами такий проект став би для нього електоральною «кулею в лоб» і його партія могла б просто пролетіти мимо каси. Замість цього він кілька місяців робив заклопотаний вигляд і обіцяв, обіцяв, обіцяв. А у цей час мимо каси стрімко пролітали усі українці — гривня падала швидше, ніж листя восени з дерев. У підсумку за 9 місяців «професійного урядування» Яценюка ми усі збідніли принаймні удвічі — разом із зростанням долара з 8 до 16 гривень. Натомість не те що жодної реформи, а навіть натяку на них досі нема. Проект бюджету, розроблений ще попереднім урядом, таки подали до парламенту. І тут же його відкликали для доопрацювання. Це означає, що країна має шанс увійти в новий рік без головного документа. Натомість керування фінансами може відбуватися кілька місяців у ручному режимі, як у старі добрі часи азаровщини. І прем’єр діятиме як у відомій казці: цьому — дам, а цьому — не дам. Отже, ніякої децентралізації і перерозподілу бюджетних коштів на користь регіонів та місцевих громад ми не побачимо. Наразі під сумнів ставиться уся реформаторська риторика урядовців. Бо бюджет верстатиметься за старими нормами і законами. Малий і середній бізнес так само потерпатиме, економіка ще більше тінізуватиметься, а хабарництво розквітатиме. Ну і знову усе відбуватиметься за Марксом: багаті багатітимуть, а бідні біднішатимуть. Час оцінити красу цієї потворної гри.
