Володимир ЦИБУЛЬСЬКИЙ: «ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ НАСТАНЕ У 2016-му, ЯКЩО ПРОВЕДЕМО ЕФЕКТИВНІ РЕФОРМИ»

Кажуть, що прогнози — справа невдячна, надто якщо йдеться про розвиток української економіки, на яку впливає політична нестабільність. Але передбачення генерального директора ПАТ «СКФ Україна» (публічне), члена Ради Федерації роботодавців України Володимира Цибульського (на фото), як правило, збуваються, бо його підприємство давно працює за європейськими стандартами. А ринкові закони ще ніхто не відміняв

Валентина БЛІНОВА

«ЄВРОПЕЙЦІВ БІЛЬШЕ ЛЯКАЄ НАШ БЕЗЛАД У СУДОВІЙ СИСТЕМІ, НІЖ ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ НА ДОНБАСІ»
— Володимире Івановичу, чи позначилося на роботі вашого заводу збройне протистояння з Росією, яка є вашим бізнесовим партнером?
— Тамтешній ринок збуту — один із найбільш нестабільних. Ніде не зустрічаємо такого опору нечесних конкурентів, як у північного сусіда. Ще десять років тому вони організували спеціальне розслідування проти імпортерів, зокрема й нашого підприємства. Ми змогли відстояти свою продукцію, й обмеження нас не торкнулися. Але за останній період диверсифікували свої ринки збуту, нарощуючи обсяги реалізації у Німеччині, Італії, Швеції. Маємо нового партнера і в Туреччині. Якщо в 2011–му країни СНД становили більш як третину загальної структури експорту, то за 11 місяців минулого року його скоротили до 21,7%, водночас зменшивши залежність від Росії — на її ринок нині припадає лише 16,5% нашої продукції.
— Ви припускаєте, що вона може взагалі відмовитися від волинських підшипників?
— Тут проблема не так із їх реалізацією, як із закупівлею металу на Оскольському металургійному заводі Росії, де виготовляють якісну сталь за найновішою технологією. Бо і «СКФ Україна», і більшість європейських виробників підшипників купують її саме на цьому підприємстві, де і якісна продукція, і ціни прийнятні. До того ж у Європі немає потужних підприємств, які могли б перекрити обсяги продукції цього російського заводу.
— А в нас таке виробництво не налагоджене?
— Підшипникову сталь виготовляє ПАТ «Дніпроспецсталь» у Запоріжжі, щоправда, небагато. Аби це підприємство стало нашим постачальником, компанія SKF двічі проводила технічний аудит, але жодного разу воно не пройшло перевірки і відповідно не стало сертифікованим постачальником для нашої корпорації. Коли розпочалася агресія Росії проти України, ми відправили зразки продукції, виготовленої з металу від альтернативних партнерів, нашим споживачам, які вивчають її технічні параметри. Зазвичай цей процес триває близько 6 місяців. Якщо невдовзі ці зразки затвердять, будемо співпрацювати з іншими постачальниками сировини.
— Ваш завод тісно інтегрований у світову економіку. Як вплинув на нього грудневий обвал гривні?
— Експортери у цій ситуації виграли, але якщо вони надмірно збільшують виручку, гривня девальвує, стимулюючи інфляцію, що лише на рівні 7— 8% сприяє зростанню виробництва. В Україні минулорічні 21,6% інфляції та фактично 100% девальвації національної валюти спричинили зубожіння населення, оскільки різко впала платоспроможність людей. Нині ми пожинаємо плоди діяльності колишнього керівництва Нацбанку: воно впродовж останніх 3—4 років тримало гривню у штучному коридорі тоді, коли потрібно було поступово, маленькими кроками, відпускати її і в такий спосіб стимулювати українську економіку. Щоб стримати ажіотажний попит та різкий обвал національної валюти, уряд мав би тісніше працювати з Нацбанком. На мою думку, гривня вже досягла дна, і ні фізичні особи, ні підприємства не скуповуватимуть долар. Тому найближчим часом його курс коливатиметься на рівні 17 гривень (плюс-мінус).
— А як відреагує ринок праці на фінансову нестабільність?
— Федерація роботодавців України, зокрема і наше обласне об’єднання, вважають, що не можна допустити масових звільнень та відтоку робочої сили з України. Кожне підприємство має шукати свої методи, ринки збуту, скорочувати витрати, щоб продукція була конкурентоспроможною. Найкращий антикризовий хід — створення привабливого інвестиційного клімату. Якщо через девальвацію гривні можливості внутрішніх інвесторів обмежені, то для іноземців цей момент дуже сприятливий. Хочу відповідально заявити: без закордонних інвестицій українська економіка не відновиться. А вони прийдуть до нас лише тоді, коли реформуємо судову систему, буде стабільність податкового законодавства, подолаємо корупцію. Головний із цих трьох чинників — судова реформа, яка допоможе розв’язати дві інші проблеми.
— Чимало експертів заявляють, що поки в Україні триває збройне протистояння, годі чекати іноземних інвесторів.
Безлад у судовій системі вони вважають більшою проблемою, ніж збройний конфлікт в обмеженому регіоні. Мої колеги з Брюсселя та більшості європейських країн упевнені, що рано чи пізно економічні санкції зупинять агресію Росії та терористів.

«МИ — ПАТРІОТИ КРАЮ, ТОМУ ХОЧЕМО ПЛАТИТИ ПОДАТКИ НА ВОЛИНІ»
— Чи позначилась війна на колективі вашого підприємства?
— Так, 17 працівників пішли воювати з першою мобілізаційною хвилею. Їм допомагаємо спорядженням, усім необхідним. Відколи військове відомство очолив новий міністр, забезпечення бійців стало кращим. Знаю про це як один із співзасновників благодійного фонду «Волинь-2014». Його зініціював генеральний директор «Модерн-Експо» Петро Пилипюк. Відразу приєдналися інші роботодавці: директор ТзОВ «Волинь–Зерно–Продукт» Євген Дудка, керівник агрокомпанії «КамАЗ–Агро» Олександр Андріанов, голова наглядової ради ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» Віктор Чорнуха, директор ПОСП імені Шевченка Горохівського району Андрій Турак, директор ТзОВ «П’ятидні» Володимир–Волинського району Валерій Діброва. Фонд швидко наповнили коштами підприємств. Оскільки в нашій корпорації, по всьому світу, заборонено фінансувати політичну та військову діяльність, я вношу власні кошти. Слава Богу, робота топ–менеджером в успішній європейській компанії надає мені такі можливості. Всього на оборону країни, допомогу сім’ям, лікування поранених вже пішло біля 4 мільйонів гривень: на ремонт техніки та артилерійських установок, автомобілі для прикордонників, працівників Служби безпеки, котрі нині перебувають у зоні АТО, спецроти «Світязь», роти розвідників, серед яких є наш заводчанин. Військовий шпиталь теж отримав від фонду автомобіль і два операційні столи. Героїчним танкістам–волинянам, котрі підбили російський танк, купили планшети. 14–ту (колишню 51–шу) окрему механізовану бригаду оснастили тепловізорами і двома безпілотниками. Зараз у Львові за кошти нашого фонду розробляють нові їх конструкції. Виділили гроші на автономне опалення у будинку, де живе сім’я загиблого Володимира Іщука, допомогли придбати дві квартири для поранених офіцерів, квартиру для сім’ї загиблого і виділили 120 тисяч гривень на її ремонт. Провели аукціон, на якому зібрали кошти для онкохворих дітей. Цю діяльність активно продовжуємо.
— Звісно, волиняни насамперед хочуть миру в державі. Але для них також важливий добробут у родинах. А це залежить від того, як швидко одужає наша економіка. Що скажете з цього приводу?
— Важко передбачити, коли скінчиться війна на Сході, бо дуже складно збагнути настрої тамтешніх жителів. На жаль, відколи триває збройний конфлікт, вони так і не зрозуміли головного — мають жити за українськими законами, бо Росія утримувати їх не буде. Якщо Донбас залишиться у складі України, то, думаю, його швидко відбудують за допомогою іноземних донорів, як в Югославії. Інвестори готові вкладати свої кошти у цей регіон, але тоді, коли не втручатиметься Росія. Хоча санкції проти неї позитивно впливають на врегулювання конфлікту на Сході, вони мають негативні наслідки для Європи — ще ніколи не було таких довгих новорічних та різдвяних канікул для тамтешніх виробників вантажних автомобілів.
Прогнози для світової економіки теж пов’язані з українською кризою. Однак аналітики вважають, що цього року ріст ВВП (валового внутрішнього продукту) матиме позитивну динаміку — 2,8% проти торішніх 2,1%. А в Євросоюзі після кризових 2012–го та 2013–го очікують 2% зростання. Найгірша ситуація зараз у Росії, уповільнився ріст Китаю, можливе падіння в Бразилії.
А для нас оптимальний варіант — зберегти ВВП хоча б на торішньому рівні. Якщо уряд проведе ефективні реформи, його зростання можна очікувати лише в 2016–му. Звісно, зміни будуть болючими. Влада повинна усвідомлювати небезпеку соціального невдоволення, роз’яснювати людям, яку компенсацію отримають ті, хто не зможе платити за енергоносії та житлово–комунальні послуги. Пільги незахищеним мають бути адресні, незавуальовані. Але і бізнес не повинен стояти осторонь. Приміром, наше підприємство торік двічі піднімало зарплату, а цього року вона знову зросте на 15%. Знаю, що такі заходи планують й інші добросовісні волинські роботодавці.
— Ваше підприємство мало перейти на обслуговування до податкової служби у Львові, і тоді Волинь втратила б одного з найбільших платників податків.
— Колишня влада внесла зміни до Податкового кодексу, згідно з якими створили спеціалізовані державні податкові інспекції для обслуговування платників податків, котрі мають річний валовий дохід 500 і більше мільйонів гривень. Найближче до Луцька таку інспекцію утворили у Львові. Я був впевнений, що після зміни влади це рішення відмінять, однак наприкінці жовтня ми отримали з Києва документ із вимогою терміново реєструватися у львівській інспекції.
«СКФ Україна» (публічне) — найбільший платник податків на Волині. Торік за одинадцять місяців воно сплатило 193 мільйони, включаючи внески до Пенсійного фонду. Область багато втратила б, якби підприємство перейшло на обслуговування до сусідньої області. Але, по–перше, ми — патріоти свого краю, по–друге, у нас немає претензій до якості роботи луцьких податківців, по–третє, значно більше часу і коштів мусили б витрачати на поїздки до Львова, зрештою, таке рішення суперечить анонсованому курсу на децентралізацію. З цього приводу я мав зустріч із послом Швеції в Україні паном Андреасом фон Бекератом, заручився його підтримкою. Про це написав і в листі до голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, який звертався до голови Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса. Тільки після таких спільних зусиль нашому підприємству дозволили як виняток і надалі обслуговуватися у луцьких податківців.
— Що побажаєте волинянам напередодні Різдвяних свят?
— У ці дні, як ніколи, віримо в добро й удачу. Від волинських роботодавців і себе особисто бажаю кожній родині миру, спокою, щастя, здоров’я. Нехай збудуться наші надії на світле майбутнє рідної України.