Як ми шукали "розум, честь і совість нашої епохи"...
В Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де мені у свій час довелося навчатися, були високі вимоги щодо засвоєння марксистсько-ленінської теорії і, передовсім, вивчення першоджерел. Ми клято сиділи і конспектували Маркса, Леніна, інших класиків. На заняттях нерідко виникали дискусії, суперечки. Якось слухач з нашого курсу, відповідаючи по темі, підсилив свою думку цитатою Леніна. Викладач запитав, з якої праці вождя взятий цей вислів. Слухач чесно зізнався, що не пам’ятає, але цитата підтверджує сказане ним. Професор не заспокоївся і давай відчитувати виступаючого за легковажне ставлення до вивчення першоджерел. Слухач не витримав і роздратовано дорікнув моралісту: – Можна подумати, що ви знаєте, на якій сторінці і в якому томі знаходяться ті цитати, які використовуєте у своїх лекціях? – Так, я знаю. У мене завжди позначені том і сторінка. – Гаразд,— розійшовся невгамовний слухач. — Тоді скажіть, з якої праці Леніна взята цитата “Партія — розум, честь і совість нашої епохи”? Адже вона значиться в партійному квитку, який ви носите біля серця. Викладач від несподіванки розкрив рота і замовк. – Ага, не знаєте! А я знаю! — випалив опонент, піднявся і вийшов з аудиторії. Проте він лукавив, оскільки також достеменно не відав, з якої праці вождя взято крилатий вислів. Цей інцидент набув розголосу. Найцікавіше — ніхто насправді не знав першоджерела усім відомої цитати. Дехто висловлював думку, що так вождь ніколи не висловлювався. Одні твердили, що це збірна цитата, тобто в одній праці Ленін сказав, що партія — це розум, в іншій — честь, а ще в якійсь — совість і т. п. А вже, мовляв, в інституті марксизму-ленінізму ці слова скомпонували в одне ціле і приписали Леніну. Мені як члену парткому академії колеги запропонували прояснити дискусійне питання. Я зайшов до секретаря парткому академії Н. І. Кондакової. Уважно вислухавши мене, Ніна Іванівна сказала, що питання буде вивчено й додатково повідомлено. Отже, подумав я, і секретар парткому не знає, звідки взята відома цитата. І мені аж легше стало. Десь через тиждень я був запрошений до Кондакової. Вона пояснила, що ця цитата взята зі статті В. І. Леніна “Політичний шантаж”, яка вперше була надрукована в газеті “Пролетарий” 6 вересня 1917 року, тобто ще до жовтневої революції. І зіслалася на стор. 93 тридцять четвертого тому творів Леніна п’ятого видання. Ми з колегами одразу ж подалися в бібліотеку і ознайомилися зі статтею. Цитата дійсно була дещо модернізована. Ось як вона звучить у першоджерелі: “Будьмо стійкі в тавруванні шантажистів. Будьмо непохитними в розгляді найменших сумнівів судом свідомих робітників, судом своєї партії, їй ми віримо, в ній ми бачимо розум, честь і совість нашої епохи”... Степан КУПРІЯНОВ.
