А запропоновано на місцевий референдум 5 варіантів його перейменування – П’янне (історична назва), Прилісне, Затишне, Мирне, Гайове...
А запропоновано на місцевий референдум 5 варіантів його перейменування – П’янне (історична назва), Прилісне, Затишне, Мирне, Гайове
Катерина ЗУБЧУК КНЯГИНЯ ЛУКЕРІЯ ЛЮБИЛА ПОГУЛЯТИ Є дві версії, звідки походить історична назва села П’янне, яка у 1963 році за свій «алкогольний зміст» була змінена на Радянське. Їх можна знайти у книзі «Млинівщина на межі двох тисячоліть». Архівні матеріали стверджують, що колись селом володіла княгиня Лукерія. Вона була великою любителькою розваг, гульбищ, не раз організовувала бенкети, на які приїжджало чимало панства. Врешті справа дійшла до того, що княгиня захопилася картярськими іграми, і в результаті чи то програла, чи пропила землі, які їй належали. Відтоді цій місцевості дали назву П’яньщина, а село назвали П’янне (чи П’яннє, П’яне). Перші згадки про поселення датовані 1443 і 1481 роками. Причому в акті від 24 квітня 1481 року село має назву П’ян. У цьому документі, зокрема, сказано: «Я, пані Лукерія Боровикова, сверджую цим листом кожному, хто хоче побачити або чути, що заставила своє село П’ян князю Михайлу та князю Костянтину Острозьким…» І, як пише Лукерія, «не по нужді, а з доброї волі». За другою версією, була колись у цій місцевості гуральня, де робітникам не шкодували питва. Довкола гуральні також тинялося чимало захмелілого товариства. Люди, побувавши у цьому поселенні, опісля ділилися враженнями: «Там усе село п’яне». Отак і виникла назва «П’яне». Дійшла до наших днів і легенда, нібито на цій гуральні якось прорвало трубу – і спирт потік річкою, на якій стояв і стоїть зараз млин. Збудований він за Польщі, судячи з того, що цегляна кладка старовинна. З 2000 року млин уже не працює. А колись тут було завізно, бо їхали із зерном звідусіль, оскільки помол був дуже добрий.
МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ НЕ ХОЧЕ ПОВЕРНЕННЯ «П’ЯНОГО» Секретар Радянської сільради Марія Кравчук, яка була того дня, як кажуть, на хазяйстві, розповіла, чому ж сталася затримка із перейменуванням села: — Ще торік до 21 листопада, відповідно до Закону про декомунізацію, треба було подати пропозиції. Тож коли після місцевих виборів 24 листопада сільська рада почала працювати у новому складі, то вже строк минув. І тоді ми відписалися, що люди за те, аби залишилася стара назва. І мотивували цю назву від слова «рада» (сільська рада, районна, Верховна залишилися ж), а не від Радянського Союзу. Одне слово, думали, що так уже й буде, що залишиться село Радянське. Тим більш, що, за словами Марії Олександрівни, сьогодні інші проблеми очевидніші: дороги треба ремонтувати, робочі місця створювати. Тож зрозуміло, чому Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, не маючи пропозицій, повернув селу Радянському його стару назву – П’янне. Але через «алкогольну назву» депутат від Рівненщини, голова підкомітету з питань адміністративних послуг, державних символів та нагород Олександр Дехтярчук попросив районну раду підтвердити таку назву чи запропонувати нову. — І тоді 10 січня ми зібрали схід села, – розповідає Марія Кравчук. – Правда, прийшло 34 людини – молодь в основному. Ми на тому зібранні вирішили, що по дільницях розійдуться депутати сільської ради і опитають мешканців з приводу того, як же назвати село. За висновком Українського інституту національної пам’яті, «місцева громада має цілковиту свободу у виборі будь–якої нової назви замість комуністичної або ж може повернути історичну». Цим вибором і скористалися жителі Радянського. Із майже 500 чоловік 100 висловилися за повернення історичної назви. А решта, зокрема молоді люди, не хочуть «п’яного» села. Вони запропонували Прилісне (найбільше голосів), Затишне, Мирне, Гайове. А є і такі, хто – за Радянське. Бо люди так міркують: хоч і кажуть, що перейменування не торкнеться документів, навряд чи так воно буде. Тим більше, що й у прес–релізі Українського інституту національної пам’яті можна знайти підтвердження цьому. Справді, після перейменування не треба відразу бігти у паспортний стіл, але зміни в документи необхідно буде вносити, «якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою квартиру, будинок чи інше майно». Тобто незручності, навіть клопоти можуть бути. Результати опитування Радянська сільська рада подала у вищі інстанції. І тепер жителі села в очікуванні, яка ж назва буде обрана і затверджена відповідним комітетом Верховної Ради.
«НАЙПЕРШ ТРЕБА ДБАТИ НЕ ПРО ВИВІСКУ, А ПРО ДОБРОБУТ ЛЮДЕЙ» Директор місцевої дев’ятирічки Тетяна Зінчук, яка є депутатом Млинівської районної ради, при зустрічі говорила: — Моя особиста думка така: якщо змінювати назву села, то на щось нове, щоб вона не залежала ні від княгині Лукерії – «великої любительки розваг і гульбищ», ні від радянщини. Моя родина подавала голоси при опитуванні за назву «Затишне». Бо село наше якраз таке. 18 років я тут живу – не бачила ні граду страшного, ні смерчу якогось. І ліс під боком, природа гарна. Я з випускниками нашої школи спілкувалась – вони теж за нову назву. Наші діти і так комплексують від того, що, як приїдуть на які змагання в райцентр, то їх по–старому називають – п’янцями. А що буде, як ще й назву історичну повернуть? Від учителів початкових класів Наталії Гордійчук та Ніни Гімель я почула теж категоричне: «Тільки не П’янне». Бо для чого зараз прославляти княгиню Лукерію, яка село пропила. Учитель історії Василь Торчинюк має свою точку зору: — Я не раз казав, що вже три покоління виросло в селі Радянське. На мою думку, нічого комуністичного в цій назві нема. А ось Закон про декомунізацію мав би мати підзаконні акти, які б це пояснювали. Слово «ради» ніхто ж не відміняв? Зустрілась нам і одна з тих жительок села, хто висловився за повернення його історичної назви, — Олена Хлопенюк. Молода жінка на запитання щодо перейменування Радянського сказала: — Як більшість, так і я. — А як більшість? — Щоб було П’янне. Мій чоловік теж за це. Як із сільради обходили і підписи збирали, то ми так і сказали. І це при тому, що пані Олена знає про «алкогольне» походження історичної назви: — Чула, що там, де зараз млин стоїть, гуральня була… Ще одна наша співрозмовниця — Галина Ільчук, яка в 1998–2006 роках була головою місцевої сільради. Вона народилася на початку 50–х, тож у свідоцтві вказана історична назва села – П’яне. На підтвердження жінка і документ показала. Ностальгії за історичною назвою у неї нема, вважає, якщо вже міняти, то на щось нове. Хоч це «і не на часі». Мовляв, треба найперш про людей подумати – як їм жити, де копійку заробити, щоб сім’ю прогодувати. А зараз село з його людьми покинуте і забуте.
На фото: Колишній сільський голова Галина Ільчук народилася у селі П’яне, що й підтверджує запис у свідоцтві. Фото Катерини ЗУБЧУК.
