На ярмарку тварин у Ковелі можна придбати від кролів до мангалиць, від маленьких перепілок до курей розміром з індика...
На ярмарку тварин у Ковелі можна придбати від кролів до мангалиць, від маленьких перепілок до курей розміром з індика...
Сергій НАУМУК
Щопершої неділі місяця у Ковелі вирує ярмарок живих тварин. Ледве не написав «живої худоби». Ну, худоби там не знайдеш. А от дрібної домашньої живності та птаства — достобіса. Вже при вході на ярмарок відвідувачів охоплює шум та галас. Гелгочуть гуси, сокочуть кури, попискують курчата, пронизливо кричать цесарки. Продавці перегукуються між собою. Гамір перекриває голос півня, який, ніби вдома на плоті, дзвінко горланить: «Кукуріку!» — Ач, який красень! — любується птахом якась жінка. Поруч торгують кролями. До речі, вуханів на ковельському ярмарку чи не найбільше. Їх там на будь–який смак: годі перелічити породи, які вивезли на продаж. Від уже відомих білих велетнів до німецьких строкачів. Останні відносно недавно з’явилися в Україні. Один із продавців — Олексій Кравчук — пояснює, що порода не проста для виведення, адже є суворі вимоги щодо масті. У «правильного» строкача рівно вздовж хребта йде чорна смуга, навколо вух чорна пляма — «корона», на щоках мають бути дві невеликі цятки-«яблука». І взагалі чорні відмітини повинні бути симетричними з обох боків. Чимало кроленят не відповідають стандартам щодо масті, їх доводиться вибраковувати. Олексій показує восьмикілограмового самця, купленого у Сумській області. Там є товариство кролівників, які ведуть реєстр цих тварин. Тож на вухах строкача зі Східного Полісся витатуйований місяць і рік народження, регіон походження та інші дані. Звісно, такі кролі коштують недешево. А за вуханів – учасників спеціалізованих виставок просять ще більше — дві–три тисячі гривень. Але молодих кроликів інших порід у Ковелі можна було купити, починаючи від 200 гривень. Залежно від віку ціна зростала і до 600 гривень. Менше було нутрій. Молодих гризунів, яких вирощують задля м’яса та шкіри, продавали також по 200–300 гривень. — Мамо, а що то таке? — п’яти–шестирічна дитина показує на маленьких волохатих паців, що вовною здаля нагадують овець. — То угорські пухові мангалиці, — пояснює продавець Віктор. — Ці свині невибагливі. Ціле літо харчуються травою. Мають міцний імунітет. За поросят хочу по 1,5 тисячі гривень. Віддалік чоловік продає темної масті поросят. Зацікавленим охоче розповідає, що це покруч (потомство виведене від схрещування різних порід тварин. — Авт.) в’єтнамської свині та дикого кабана. Каже, що паці живляться травою, як «в’єтнамці», і разом із тим мають міцний імунітет і жваві, як дзіки. – Що то за кури? Скільки просите за них? — засипають запитаннями ковельчанина Олександра, перед яким у клітці три породисті чорні чубарочки і такий же когут. — То голландські. Дуже добрі несучки. Несуться кожен день, а не так, як звичайні – через раз. По 150 гривень за курку, — відповідає чоловік. — Беру дві за 250, — пропонує один із покупців. — Ні, так не піде. Подивіться, які кури! Продаю, бо рубати просто шкода, а так людям користь буде, — заперечує Олександр. — Мені теж дві, — каже інший покупець і, поки господар ловить курей, додає: — Давайте три. — От, якби ти, Рома, ще півня взяв, то було б добре, — радить йому товариш. Той недовго думає, а тоді махає рукою: беру й півня. Платить гроші і з коробкою під рукою йде ярмарком. Якщо зі свійських тварин найбільше було кролів, то з домашнього птаства домінували кури. В одному місці бачу купку людей, які стоять так тісно, що годі побачити предмет їхнього зацікавлення. Проштовхуюся і зачудовано дивлюся на пару курей із помаранчевим оперенням. І є чому дивуватися: півень розміром з індика! Палеві Орпінгтони — чудова м’ясо–яєчна порода. Господиня каже, що й несуться добре, і виростають великі. Курчат цього велетня продають по 50–60 гривень. Одне яйце — 25 гривень. Господиня впевнена у тому, що з кожного яйця вилупиться курча, бо на одного півня припадає тільки чотири курки. В іншому кутку ярмарку теж вирує торг. — Та продайте вже того півня! — злегка «втомлений» чоловік тиче жінці у білій куртці 250 гривень. Та тримає під пахвою добрячого когута породи Біла Брама. — Ні, я вже вам сказала: 300 гривень, — відказує жінка. — Та не давіть його так сильно, бо задушите! — покупець заступається за півня, ніби той уже його власність, і далі торгується: — Беріть, бо в мене більше грошей вже нема. — Додайте ще тридцятку і забирайте, — вступає у суперечку чоловік продавчині. — Та дай ще двадцятку, і ходімо, — смикає торжника за рукав його товариш. — Я б дав, але ще на маршрутку треба, — каже той, однак від півня не відступається. Жінка гладить птаха і не випускає з рук. — Мені він і не треба, але вельми сподобався, — врешті докладає ще 20 гривень, і вдаряють по руках. — Вдома жінка ще дасть за того півня, — бурмоче, поки покупку садять у картонну коробку і перев’язують шнурком.
На фото: Палевий Орпінгтон важить майжеф як індик.
