Степан Шамайда зі Смолярів Старовижівського району пасічником став уже в літах...
Степан Шамайда зі Смолярів Старовижівського району пасічником став уже в літах. 25 років відпрацював водієм, а коли перевели сторожем і з’явилося більше часу, вирішив купити одну бджолосім’ю: «Аби був слоїк меду дітям»
Сергій НАУМУК
Робота з бджолами для Степана Шамайди була знайома з дитинства. Свого часу його дід по матері Тимофій Юхимук мав пасіку і малого Степанка часто брав із собою. Він досі пам’ятає, як баба носила дідові обід на пасіку, яка й тоді розташовувалася за селом. Обійстя Шамайдів — на околиці села. Заходимо на чисто виметене подвір’я. Привертає увагу величезний дуб, що росте просто біля хліва. — Його посадив мій прадід, мій повний тезка Степан Іванович на честь народження сина — мого діда, — розповідає господар. — Відомо, що це було у 1864 році. Казали, що стовбур саджанця тоді був завтовшки з черенок від лопати. А нині он який вимахав. Дерево справді велике і міцне. І має свою історію. Крім того, що посаджене на честь народження сина, є ще один історичний факт, пов’язаний із дубом. У роки Другої світової війни через Смоляри проходив загін червоних партизанів. Вони зупинялися неподалік і брали воду з колодязя Юхимуків, щоб напоїти коней. Пізніше ця обставина допомогла врятувати дерево. Коли влада надумала зрізати дуб, то господарі посилалися на те, що це дерево вже є ніби історичною пам’яткою. На це зважили, тож цей красень і донині височить біля обійстя Шамайдів. Разом із господарем йдемо оглядати пасіку. Вона знаходиться хоч і в межах села, але фактично ніби на хуторі. Там Степан Іванович збудував хату для сина. А поруч і справжня лісова пасіка. Вулики стоять поміж беріз та сосен. Від стежки пасіку відділяють два ряди струнких ялинок. Коли підростуть, то слугуватимуть ніби огорожею. Бо мимо бджолиних будиночків ходять внуки (їх у Степана Івановича аж п’ятнадцятеро), і тому треба убезпечити малечу від комах. — Вулики сам виготовляв. За зиму з десяток роблю, — пан Степан приглядається до крайнього. — Усього маю 60 бджолосімей. Мед продаю дешевше, ніж на базарі. Відкачую його зо два тижні, але тільки один раз. Вважаю, що бджола повинна харчуватися медом, а не цукровим сиропом, бо тоді вона зношується і швидше гине. Треба дивитися, щоб мед був запечатаний у чарунках. Тоді він стоятиме навіть п’ять років і не киснутиме. Бджоли у Шамайди двох порід: карпатські та кавказькі. Останні зовні відрізняються тим, що трохи довші та чорніші. Вони залюбки летять на акацію. Пасічник уже добре вивчив повадки комах. І попри його віднікування ясно, що тямить у цій справі. Проте викликає захоплення бажання чоловіка вчитися. — Аби був молодший, то вступив би у спеціалізований технікум, — каже Степан Іванович. — І молодих переконую, щоб здобували фах пасічника, бо це дуже перспективно. Можна мати добру роботу. А взагалі нам треба кооперуватися, тоді можна досягти значно більше, аніж поодинці. Оглядаюся довкруги і запитую, з чого Божі комахи беруть взятку? Господар запевняє, що з усіх лісових рослин. Поблизу є зарослі акації, липи, черемхи, дуба. Щодо останнього уточнюю. — О, з дуба бджоли дуже добре беруть взятку, — підтверджує Степан Іванович. — У травні він зацвітає невеличкими квіточками. Тоді навколо дуба аж роїться.
На фото: Пасіка Степана Шамайди розташована в екологічно чистій місцині. Фото Сергія НАУМУКА.
