МАЄМО ВІДРІЗНЯТИ ЗЕРНО ВІД ПОЛОВИ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.41 € 32.34

МАЄМО ВІДРІЗНЯТИ ЗЕРНО ВІД ПОЛОВИ

Розмови про "успіхи" у сільському господарстві – спекуляція напівправдою, з допомогою якої Янукович прагне завоювати виборця...

Приводом для розмови з нашим власним кореспондентом, яку зініціювали депутати обласної ради голова ради крупнотоварних сільгоспвиробників області, керівник мирненського ПОСП «Русь» Горохівського району Роман Притулюк та голова селянської фракції обласної ради, керівник ПОСП імені Шевченка в Угринові цього ж району Андрій Турак, стало надруковане «Волинню» 20-ого квітня нинішнього року інтерв’ю з начальником головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Володимиром Литвинчуком під заголовком «Як держава допомагає селянам?» Йшлося ж у ньому про значну увагу, яку приділяє проблемам села уряд Віктора Януковича насамперед з тим, аби праця у сільгоспвиробництві «приносила прибуток хліборобам», а держава діяла «в інтересах українського сільгоспвиробника».
— Складається враження, — сказав у цьому зв’язку Роман Притулюк, — що інтерв’ю з Литвинчуком, оскільки відірване від реалій, має замовний характер. Адже Литвинчукові ці реалії повинні бути відомі. Все пояснюється тим, що попереду — президентські вибори, на які Янукович іде кандидатом у президенти. Отже, і всі ці публікації є, як модно тепер говорити, піаром, з допомогою якого Янукович прагне завоювати виборців.
— Я думаю, — перейняв розмову Андрій Турак, — що ближче до виборів, то матеріалів таких у засобах масової інформації буде більше і більше. Справа у тому, що в боротьбі за перемогу на виборах нинішні наші владці вважають, схоже на те, всякі засоби добрі. Цьому служить і відверта неправда та спекуляція напівправдою. Виборці мусять навчитися відрізняти зерно від полови.
— Де ж, — запитав я у депутатів, — ви бачите неправду чи напівправду в згаданому інтерв’ю?
Роман Притулюк: Взяти, наприклад, дотацію за вгодованість великої рогатої худоби, яку продали на м’ясо торік. Нам же ті гроші, ті дотації, які ніби вже дають, потрібні були ще в березні, ну, хоч би на початку квітня, під весняно-польові роботи, а не тепер, коли ці роботи з горем навпіл закінчуються. Та навіть і тепер не знаємо точно, яка продукція і як дотується. Ще недавно нам говорили одне, тепер — друге.
Андрій Турак: Торік молодняк великої рогатої худоби живою вагою 350 кілограмів і більше дотувався в розрахунку 1,3 гривні за кілограм. Зараз дотується худоба вагою від 390 кілограмів і вище, а дотаційна сума стала 0,5 гривні за кілограм. Зробили, отже, дотування більш ніж удвічі меншим, відібрали те, що було, а говорять додали і допомогли. Так само зі свининою. Було, що одержували по 85 копійок дотації за кілограм, а тепер — 30. При тому зростанні цін на енергоносії та мінеральні добрива (звідси — і ріст затрат на кормовиробництво), що відбулося, така дотація не вирішує вже нічого і на ділі є просто замилюванням очей. Але і її вчасно не отримали. Планували ж весняно-польові роботи, розраховуючи на ці гроші. Торік моє господарство на виробництві м’яса великої рогатої худоби, а здавали молодняк тільки високою вгодованістю, одержало 250 тисяч гривень збитків.
Роман Притулюк: От вам і «кращий настрій», про який в інтерв’ю говориться. Він і справді порівняно з минулорічним, коли озимі повимерзали, був би кращим, аби були гроші. Але з грошима скрутно. Вільних обігових коштів більшість сільгосппідприємств не мають. А коли не вистачає грошей, аби належно господарювати, то про що може бути мова? У Горохівському районі при тому «кращому настрої» нинішньої весни остаточно збанкрутіло ще одне донедавна досить сильне сільгосппідприємство «Луга», помітно знизилася платоспроможність ряду інших господарств. Багато мови було про пальне по пільгових цінах під весняну посівну. Перегнали за нього підприємства гроші, а вже сівба закінчується — пального немає. То яка ж то допомога?
Андрій Турак: З пальним взагалі вийшло, як у поганому анекдоті. У березні, коли нам запропонували пільгове пальне, комерційні на нього ціни були нижчими від пільгових і вигідніше було купувати солярку у комерсантів. А хіба не наштовхує до певних висновків той факт, що з року в рік щойно селянинові виходити в поле, ціни на пальне підвищуються? Багато неясностей виникло і з пільговими мінеральними добривами. Мабуть, чимало тих, хто на ці добрива сподівався, підживити грунти перед посівом ярих так і не змогли.
— Але ж асигнування на селекційну роботу в рослинництві та племінну в тваринництві збільшилися? Знову ж таки, пільгове кредитування...
Андрій Турак
: Я навіть не знаю, що вам на це сказати. Ну, прізвища колеги, який з існуючою системою асигнування на племроботу зіткнувся особисто, поки що не називатиму. А суть системи в тім, що коли хочеш одержати належну тобі суму, мусиш їхати до Києва. І не з порожніми руками. Торік «плата» за асигнування становила 20 процентів від асигнованої суми, в цьому році виросла до 50. Щодо пільгового кредитування, то, по-перше, це лише говориться, що ставки для довготривалих кредитів є не більшими 18 відсотків. До цього банк зразу ж доплюсовує 4 відсотки за відкриття кредитної лінії, і маємо 22. По-друге, — гіперінфляція вже в минулому, інфляційні процеси, як нам кажуть, на рівні планових, то чому процентні ставки усе ще залишаються такими високими? По-третє, — навіть і пільговий кредит може одержати тільки багате сільгосппідприємство. Бідного в банку ніхто не чекає і йти йому туди нема з чим.
Комусь у владних верхах спало на думку впровадити паспортизацію худоби. Для чіткішого обліку справа, можливо, потрібна. Але я підрахував, що тільки для того, аби паспортизувати корів, моє господарство має витратити 32 тисячі гривень. Коли ж говорити про все поголів’я великої рогатої худоби (у нас воно 2,5 тисячі), то в 100 тисяч гривень не вкладемось. Відбуватиметься поновлення молочного стада, проходитиме зміна головомісць на відгодівлі — і тільки й роби, що купуй на худобу паспорти. Сільгоспвиробникові від цієї паспортизації користі ніякої, а якщо вона потрібна державі, то чому платити за неї має селянин?
— Давайте поговоримо про цінову політику. Невже і вона не на користь сільгоспвиробника?
Роман Притулюк
: У тому й справа, що в дійсності теж все виглядає тут не так, як нам говорять.
Андрій Турак: За тринадцять минулих літ держава справді чинила в інтересах сільгоспвиробника і проводила в цьому зв’язку відповідну цінову політику тільки при уряді Віктора Ющенка. Саме тоді селяни відчули вигоду від роботи на землі і взялися до збільшення обсягів виробництва, розширення посівних площ. Тепер, за моїми підрахунками, в нашій, наприклад, області близько 30 процентів придатних для рільництва угідь сьогодні облогують. Повторюється ситуація, за якої до 2000-ого року у нас було знищено льонарство і майже до повного занепаду доведено картоплярство. Навіть і сьогодні картоплю в селян закуповують по 25 копійок за кілограм, тоді як збитковість цієї культури, науковці стверджують, починається вже при ціні ледве меншій 40 копійок. Я вже казав, що відбувається з виробництвом яловичини та свинини. Не важко зрозуміти, чому продовжує скорочуватися поголів’я великої рогатої худоби. А тепер щораз чіткішою стає тенденція до згортання виробництва цукросировини.
Не є винятком і зернова галузь, хоч саме на виробництво зерна сьогодні селяни покладають усі свої сподівання. Згадаймо, ще недавно державні закупівельні ціни на пшеницю 3-ого класу сягали 900 гривень за тонну. Тепер, говориться в інтерв’ю, «за попередніми розрахунками держава запропонує селянам 800». А що ціни з 2000-ого року на енергоносії, міндобрива і запчастини неабияк виросли, то хіба не зрозуміло, що і за виробництво хліба держава на ділі селянинові нічого не додасть? Тим часом у кабінетах влади, котра тішить нас обіцянками, обговорюються і заставні ціни на зерно, які не можуть не насторожувати. Скажімо, для пшениці 3-ого класу вони, очевидно, будуть у межах 500—600 гривень за тонну. А це означає, що в кінцевому розрахунку навряд чи отримаємо за свою пшеничку і ті обіцяні 800 гривень.
Взяв інтерв’ю Петро БОЯРЧУК.