20-річного ковельчанина Іллю Ліхвацького працівники міліції затримали 12 травня цього року. Оперативники пред’явили йому звинувачення у тому, що він нібито викрав з квартири місцевого жителя Л. дві відеокамери “Самсунг”, пневматичний пістолет, мобільний телефон, золоті вироби та інші речі на загальну суму майже 12 тисяч гривень. Юнак категорично заперечував свою причетність до крадіжки. Щоб він “порозумнішав”, його водили по різних кабінетах і застосовували нетрадиційні методи дізнання.
20-річного ковельчанина Іллю Ліхвацького працівники міліції затримали 12 травня цього року. Оперативники пред’явили йому звинувачення у тому, що він нібито викрав з квартири місцевого жителя Л. дві відеокамери “Самсунг”, пневматичний пістолет, мобільний телефон, золоті вироби та інші речі на загальну суму майже 12 тисяч гривень. Юнак категорично заперечував свою причетність до крадіжки. Щоб він “порозумнішав”, його водили по різних кабінетах і застосовували нетрадиційні методи дізнання. Того ж дня, як стверджує затриманий, під диктовку старшого оперуповноваженого Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ лейтенанта міліції Володимира Кухти він написав явку з повинною. Потім “опер” скомпонував від імені Ліхвацького пояснення з деталями, як той підробив ключ до квартири та все звідти викрав. Ліхвацькому “поставили” умову: або він все підписує, або його будуть бити ще сильніше. Якщо, мовляв, не вдасться “повісити” крадіжку, то притягнуть до кримінальної відповідальності за... згвалтування. Доведений до відчаю, Ліхвацький погодився на “такі умови” і підписав все, що від нього вимагали міліціонери. Він звернувся із заявою допустити в якості захисника свою матір — Віру Сервачинську. Але старший слідчий Володимир Оксютич відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки жінка була допитана по даній справі як свідок. У матеріалах справи дійсно знаходиться протокол допиту, однак його не можна вважати таким, бо Віра Сервачинська взагалі відмовилася від будь-яких пояснень, скориставшись наданим їй конституційним правом. Позбавивши Сервачинську можливості взяти участь у справі в якості захисника свого сина, слідчий тим самим порушив законне право обвинуваченого отримати захисника з числа близьких родичів, як це передбачено статтею 44 Кримінально-процесуального кодексу України. Проте слідчого Оксютича та його керівників цей прикрий факт, очевидно, мало хвилює. Найважливіше для них, щоб справу до суду довести. Під час досудового слідства його виводили з камери у спеціальний кабінет, де вимагали зізнатися в інших злочинах, зокрема, у розбійному нападі. Зухвалість правоохоронців та чималий строк, який йому «світив», спонукали юнака навідріз відмовитися брати на себе так звані додаткові злочини. Така категоричність дорого йому коштувала. Посеред дня Ліхвацького знову вивели із камери у “спецкабінет”. За словами потерпілого, міліціонери били його солдатським паском по спині, клали йому на голову книжку — і били по ній кулаками. На тілі залишилися сліди побоїв, які наступного дня побачили адвокат, слідчий та старший помічник ковельського міжрайонного прокурора Володимир Ющик. До речі, оглянув затриманого також лікар “швидкої допомоги”, який призначив йому... півтори таблетки від тиску. Ото й вся медична допомога! На протиправні дії працівників міліції Ліхвацький офіційно поскаржився ковельському міжрайонному прокурору Сергію Масалову, просив його призначити судмедекспертизу. Відчувши, що “запахло смаленим”, правоохоронці у спішному порядку вивезли скаржника до Луцька в слідчий ізолятор № 2. Тоді рідні і близькі затриманого звернулися за допомогою до обласної прокуратури. Лише після цього потерпілого оглянув завідуючий відділом чергових судмедекспертів слідчого ізолятора №2 Андрій Савченко, який зафіксував на його тілі численні сліди від побоїв, що у кінцевому рахунку підтверджує факт насильницьких дій. Однак добитися справедливості у цій скандальній справі надзвичайно важко. За честь заплямованого міліцейського мундира заступилася Ковельська міжрайонна прокуратура, яка винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо побиття Іллі Ліхвацького. Старший помічник міжрайонного прокурора Володимир Ющик написав, що “в ході перевірки не знайдено даних, які підтверджують факт побиття”. А хіба тілесні ушкодження, зафіксовані судмедекспертом,— не є цими даними? На думку адвоката Юліана Гриціва, під час службового розслідування даного факту, опитування Ющиком працівників міліції, які безпосередньо займались розкриттям крадіжки з квартири ковельчанина Л., носило формальний характер. Опитані оперуповноважені Євген Мальчук та Володимир Кухта, дізнавач Валерій Луцюк, начальник відділення карного розшуку Дмитро Воробей заявили, що не мають жодного стосунку до насильницьких дій відносно Іллі Ліхвацького, бо побої, мовляв, наносили працівники іншої служби. Нічого не зроблено для того, щоб надати потерпілому можливість їх опізнати. Хоч це не становило великої складності. Не є доказовим аргументом старшого помічника прокурора і те, що по журналу, який ведеться в ізоляторі тимчасового тримання Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ, 20 травня цього року Ліхвацький з камери не виводився. Певна річ, що така обставина буде всесторонньо заперечуватись, бо йдеться про перевищення працівниками міліції службових повноважень. Якби оперативники не побили Ліхвацького, то чому б їм не допустити його до зустрічі того ж дня з адвокатом, який знаходився біля ізолятора. В спішному порядку черговий по ізолятору заявив адвокату, що Ліхвацький погано себе почуває і відмовляється від розмови з ним. Такі дії свідчать, що справжня обставина приховувалась, аби не дійшло до розголошення очевидних зловживань правоохоронців. Працівники міліції тепер стверджують, що Ліхвацького побили співкамерники. Однак це — “липа”. У постанові старшого помічника міжрайонного прокурора Володимира Ющика вказується, що ним опитувались взяті під варту особи, з якими Ліхвацький перебував в одній камері. Співкамерники посвідчили працівнику прокуратури, що будь-яких конфліктів між ними не було. Таким чином, не могли ж побити Ліхвацького сторонні особи з вулиці? У матеріалах цієї сумнівної кримінальної справи адвокат зауважив багато протиріч. Будучи допитаним як звинувачений, юнак категорично заперечував причетність до квартирної крадіжки. У протоколі відтворення обстановки і обставин події він давав плутані покази щодо місця знаходження речей у квартирі потерпілого. Загальна ж картина у кімнатах йому стала відома з розповіді свого знайомого Андрія. До речі, власник квартири не погоджувався і з поясненнями Ліхвацького. Адвокат Юліан Гриців звернувся до Ковельського міжрайонного прокурора Сергія Масалова із проханням скасувати постанову Володимира Ющика та порушити кримінальну справу за фактом нанесення тілесних ушкоджень своєму підзахисному – Іллі Ліхвацькому. Ярослав ГАВРИЛЮК, влас. кор. “Волині”.
