«Тещо, дорогенька, допоможіть мені перемогти!»
Далекобійникові з Волині ключі від іномарки за тріумф у професійному конкурсі вручав перший космонавт України Леонід Каденюк
В останню суботу серпня професійне свято відзначили далекобійники — люди, більша частина життя яких минає у кабіні фури. Представники цієї професії жартують, що вони – як моряки далекого плавання, по кілька місяців не бачать рідних. Тому для водіїв-міжнародників головне, як у тій пісні, погода в домі
Оксана КУЦИК
Про особливості нині популярного фаху далекобійника ми розмовляли з Олексієм Гриценюком – волинянином, котрий у конкурсі професійної майстерності виграв іномарку «Хюндай»!
Олексія Гриценюка важко застати вдома. Тож чималу господарку в селі Рівному на Любомльщині пильнують дружина та двоє синів. Нам все ж таки пощастило зустрітися з Олексієм під час його короткотермінової відпустки.
– Я змалку мріяв шоферувати. Але про те, щоб їздити за кордон, і гадки не мав. Закінчив Луківське ПТУ за спеціальністю тракторист–шофер. Кермував вантажівкою, трактором, комбайном. І в армії був водієм. Та коли бачив, як трасою їде вантажівка «Совтрансавто», серце билося сильніше. Так хотілося хоч посидіти в її кабіні! – зізнається 54-річний далекобійник.
Свою мрію Олексій реалізував, коли йому було за 40. На сімейній раді вирішили: глава родини спробує попрацювати на фурі. Платять там непогано, а вдома підростало п’ятеро діток, родина будувала нове житло. Із 2003 року Олексій Гриценюк об’їздив і Росію, і Прибалтику, і Європу.
– Наш тато – головний годувальник родини. Двом донькам допомогли здобути вищу освіту в Києві, зробили весілля синові й доньці, – хвалить чоловіка дружина Валентина. І додає: – Ця робота не з легких, тому я постійно молюся за подорожуючого Олексія, щоб у дорозі йому щастило.
Але без пригод у далекобійників не обходиться. За словами Олексія, якось у нього серед білого дня викрали документи через розбите скло – варто було лише на кілька хвилин відлучитися в крамницю. А в колег не раз уночі на повному ходу розрізали тенти і цупили вантаж. Переважно таке траплялося в Росії. Друзі розповідали, що любителі легкої наживи пирскають на сонних водіїв аерозолем, який паралізує людину. Водій ніби все бачить, а зрушити з місця не може. Тому чоловік переконаний, що в дорозі його оберігають молитви дружини. Та й сам Олексій облаштував у кабіні маленький іконостас. Над іконками, як і належить, висить вишитий рушничок. Навіть коли їхав на конкурс, зізнається Олексій Гриценюк, телефоном просив у священика благословення на цю справу.
– На радощах я аж поцілував автівку! – каже Олексій. – Не міг повірити, що вона дісталася мені.
– Три роки тому в місті Рівному проводили регіональний конкурс водійської майстерності, організований Асоціацією міжнародних автоперевізників. На місцевому майданчику за кермом «Рено преміум» проїхалися понад три десятки далекобійників. Мені дістався срібний кубок. Тож я автоматично потрапляв до складу учасників всеукраїнського етапу, — пригадує Олексій.
Чоловік розповідає, що не хотів їхати у столицю, оскільки боявся… зганьбити фірму. Але шляху назад не було. 28 водіям–міжнародникам пропонувалося сім непростих вправ: змійка переднім та заднім ходом, заїзд на стоянку, проїзд уздовж колії, складний розворот, проїзд у тунелі і, нарешті, зупинка на лінії «Стоп». Що ж до теоретичної частини, то учасники мали відповісти на двадцять запитань, розбитих на блоки: по шість — щодо режиму праці й відпочинку, вимог до міжнародних автоперевезень та правил безпеки дорожнього руху. Ще два запитання – з категорії «Різне». Всі завдання волинянин виконав на «відмінно»!
– Коли окинув поглядом призи, за машину навіть не зачепився. Подумав, що непогано було б виграти скутер, щоб моя Валюша могла до поля чи в магазин дістатися. Найважче було заїхати у так званий «тещин двір», коли задом треба припарковувати автомобіль у дуже малому просторі. Але не на того напали – я замолоду не раз возив односельчанам сіно трактором Т-150 із причепами, здавав задом. Та все ж подумки просив покійну тещу, щоб допомогла з того світу. І я впорався! – каже Олексій.
Ключі від новенької іномарки нашому земляку вручив перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.
– На радощах я аж поцілував автівку! – каже Олексій. – Не міг повірити, що вона дісталася мені.
Усіх охочих працювати далекобійником Олексій попереджає, що ця робота – непроста. Звісно, високооплачувана. Щоб усе ладилося, треба мати вдома міцний тил і повне розуміння.
На фото: Ще мить – і водій великогабаритної вантажівки Олексій Гриценюк стане щасливим власником імпортного легковика.
