«НЕ ВІРЯТЬ, ЩО ВИРОЩЕНО У НАС, КАЖУТЬ, ПРИВЕЗЛИ З ПОЛЬЩІ»
Сюди звідусіль їдуть за досвідом, бо місцевих мічурінців знають на всю округу, у них купують саджанці...
У Федорівці, що сусідить із Володимиром-Волинським, на присадибній ділянці Бориса і Людмили Мишків радують око яблуні, груші, черешні, персики, сливи, горіхи та інші плодові дерева і кущі. Є там виноград столових сортів, йошта, малина, барбарис. Туди звідусіль їдуть за досвідом, бо місцевих мічурінців знають на всю округу, у них купують саджанці...
Тетяна АДАМОВИЧ
Разом із Борисом Сергійовичем оглядаємо рівні ряди деревець різних сортів — кожне дбайливо підв’язане, земля біля них розпушена. Щороку в серпні у Федорівку приїжджають спеціалісти з Маяківського плодорозсадника, яких господар спеціально запрошує, аби окулірували деревця. Це справжня наука і делікатна справа, тому її доручають тільки умілим рукам.
Кожен метр присадибної ділянки Мишки раціонально використовують. Навіть впритул із огорожею посадили кущі фундука — їх чотири сорти. Поряд із плодорозсадником росте сад, який постійно оновлюється і слугує маточником — гілки у ньому не підрізають, бо їх беруть для підщеп. Є і раніше посаджені щепи, а у плодорозсаднику — понад тисяча молоденьких вишень, черешень, яблунь, груш, персиків, слив, абрикосів різних строків стиглості — їх продаватимуть уже восени. Одних яблунь мають 25 сортів. Добрий попит на саджанці і плоди Джонаголд, Чемпіон, Голден делішес, Перлина Києва, Слава переможцям, Делічія, Ентерпрайз, Сніговий кальвіль. Вирощують черешні восьми сортів, а найбільш популярні — Талісман, Прощальна, Валерій Чкалов, бо їхні плоди великі й менше уражаються шкідниками. Тут є столовий виноград понад десяти сортів. Лоза тільки набирається росту, бо навесні її пошкодили несподівані приморозки, від яких не врятувало і агроволокно. Як і кущики барбарису, що тільки нині взялися рости. Поряд із ними — грецькі горіхи та персики, яких три сорти, слив аж десять сортів. Кожен має свою специфіку. Скажімо, Стен лед і Ганна Шпет найбільш годяться для приготування чорносливу.
Садівники постійно вчаться і набувають досвіду, передплачують спеціальну літературу, шукають інформацію в інтернеті, їздять у Маяки, де є плодовий розсадник. Спілкуються з давнім знайомим, кандидатом сільськогосподарських наук із Хмельниччини Андрієм Івановичем, котрий надсилає їм книги чи нові сорти, які районовані у нашій місцевості.
Подружжя Мишків свої садові секрети також не таїть, а ділиться з читачами, як вирощувати дички для окулірування.
Ще з літа збирають кісточки аличі й зернята з яблунь і груш. На 90—140 днів кладуть їх у холодильник на стратифікацію, а потім висівають у ґрунт. Дички підростають на 20—30 сантиметрів. Восени їх викопують, в’яжуть у пучки і зберігають у холодильнику або, підкопавши деревце–дичку, підрізають довгий корінь і знову садять у землю — їх можна окулірувати лише наступного року в серпні. Для цього знизу в прищепі роблять
Т-подібний розріз і вставляють гілку, яку кріплять стрічкою. Усі кісточкові приживляють на аличі, а насіннячкові — на дичках яблунь і груш. Уже навесні над прижитою брунькою зрізують верхній пагін, щоби дати їй добрий ріст.
Клопітно вирощувати і грецькі горіхи — їх приживляється тільки 15—20 відсотків. Для цього плоди взимку стратифікують, опісля їх садять у вологу тирсу, а коли проклюнеться паросток, то наприкінці квітня висаджують у відкритий ґрунт. Восени саджанець викопують, підрізають корінь і лише через два роки його окулірують.
Щоб дерева добре плодоносили, їх захищають від хвороб і шкідників. Як зійде сніг, дерева і кущі господар обробляє мідним купоросом — сто грамів на десять літрів води. Навесні, до цвітіння і після — препаратами Актара, Конфідор, Матч. Коли зацвітає акація — вносить мікроелементи. Ягідники і дерева підживлює карбамідом і попелом, їх сипле довкола штамбів на два метри, попередньо зволоживши грунт, а у червні підливає розчином із курячого посліду. Восени на десять літрів води бере 500 — 600 грамів карбаміду і обприскує штамби та стовбури, а за два місяці до збору врожаю — Хорусом і Світчем. У спекотне літо підливає кожне дерево. Для цього качає насосом з великих ємкостей теплу відстояну воду.
Найчастіше хворіють персики, бо люблять теплий клімат і потерпають від місцевих погодних умов, тому їх рятують мало не цілорічно: як зійде сніг — обробляють трипроцентною бордоською рідиною, розпустяться бруньки — однопроцентною, після цвітіння — Хорусом і Світчем, а кожні два тижні — ще від «кучерявості». Пізно восени обрізають кінчики на молодих гілках, бо вони частіше кучерявляться.
На дерева, які ростуть десять і більше років, прив’язують ловчі пояси. Для цього до стовбура кріплять невеликі шматки гофрованого паперу, а поверх, щоб трималися, їх зв’язують капроновою сіткою. У таких поясах збирається плодожерка, яка найбільш активна у червні–липні. Пастки перевіряють щотижня і викидають шкідників курям. На гілках розвішують пластикові пляшки зі збродженим компотом — цей напій приваблює різних метеликів, що відкладають яйця на деревах. Ще від плодожерки рятують дерева Конфідором максі, Каліпсом.
Коли господарі вивозять свою продукцію на ринок, є покупці, які не вірять, що це наше, волинське, а кажуть: привезли з Польщі. А ті, хто придбав у них саджанці чи лозу й уже скуштували з них плоди, приїжджають ще купувати деревця, бо у Мишків усі сорти перевірені й районовані, пристосовані до наших погодних умов, менше хворіють і добре плодоносять.
На фото: Борис і Людмила Мишки виплекали райський сад.
Фото Тетяни АДАМОВИЧ
Тетяна АДАМОВИЧ
Разом із Борисом Сергійовичем оглядаємо рівні ряди деревець різних сортів — кожне дбайливо підв’язане, земля біля них розпушена. Щороку в серпні у Федорівку приїжджають спеціалісти з Маяківського плодорозсадника, яких господар спеціально запрошує, аби окулірували деревця. Це справжня наука і делікатна справа, тому її доручають тільки умілим рукам.
Кожен метр присадибної ділянки Мишки раціонально використовують. Навіть впритул із огорожею посадили кущі фундука — їх чотири сорти. Поряд із плодорозсадником росте сад, який постійно оновлюється і слугує маточником — гілки у ньому не підрізають, бо їх беруть для підщеп. Є і раніше посаджені щепи, а у плодорозсаднику — понад тисяча молоденьких вишень, черешень, яблунь, груш, персиків, слив, абрикосів різних строків стиглості — їх продаватимуть уже восени. Одних яблунь мають 25 сортів. Добрий попит на саджанці і плоди Джонаголд, Чемпіон, Голден делішес, Перлина Києва, Слава переможцям, Делічія, Ентерпрайз, Сніговий кальвіль. Вирощують черешні восьми сортів, а найбільш популярні — Талісман, Прощальна, Валерій Чкалов, бо їхні плоди великі й менше уражаються шкідниками. Тут є столовий виноград понад десяти сортів. Лоза тільки набирається росту, бо навесні її пошкодили несподівані приморозки, від яких не врятувало і агроволокно. Як і кущики барбарису, що тільки нині взялися рости. Поряд із ними — грецькі горіхи та персики, яких три сорти, слив аж десять сортів. Кожен має свою специфіку. Скажімо, Стен лед і Ганна Шпет найбільш годяться для приготування чорносливу.
Садівники постійно вчаться і набувають досвіду, передплачують спеціальну літературу, шукають інформацію в інтернеті, їздять у Маяки, де є плодовий розсадник. Спілкуються з давнім знайомим, кандидатом сільськогосподарських наук із Хмельниччини Андрієм Івановичем, котрий надсилає їм книги чи нові сорти, які районовані у нашій місцевості.
Подружжя Мишків свої садові секрети також не таїть, а ділиться з читачами, як вирощувати дички для окулірування.
Ще з літа збирають кісточки аличі й зернята з яблунь і груш. На 90—140 днів кладуть їх у холодильник на стратифікацію, а потім висівають у ґрунт. Дички підростають на 20—30 сантиметрів. Восени їх викопують, в’яжуть у пучки і зберігають у холодильнику або, підкопавши деревце–дичку, підрізають довгий корінь і знову садять у землю — їх можна окулірувати лише наступного року в серпні. Для цього знизу в прищепі роблять
Т-подібний розріз і вставляють гілку, яку кріплять стрічкою. Усі кісточкові приживляють на аличі, а насіннячкові — на дичках яблунь і груш. Уже навесні над прижитою брунькою зрізують верхній пагін, щоби дати їй добрий ріст.
Клопітно вирощувати і грецькі горіхи — їх приживляється тільки 15—20 відсотків. Для цього плоди взимку стратифікують, опісля їх садять у вологу тирсу, а коли проклюнеться паросток, то наприкінці квітня висаджують у відкритий ґрунт. Восени саджанець викопують, підрізають корінь і лише через два роки його окулірують.
Щоб дерева добре плодоносили, їх захищають від хвороб і шкідників. Як зійде сніг, дерева і кущі господар обробляє мідним купоросом — сто грамів на десять літрів води. Навесні, до цвітіння і після — препаратами Актара, Конфідор, Матч. Коли зацвітає акація — вносить мікроелементи. Ягідники і дерева підживлює карбамідом і попелом, їх сипле довкола штамбів на два метри, попередньо зволоживши грунт, а у червні підливає розчином із курячого посліду. Восени на десять літрів води бере 500 — 600 грамів карбаміду і обприскує штамби та стовбури, а за два місяці до збору врожаю — Хорусом і Світчем. У спекотне літо підливає кожне дерево. Для цього качає насосом з великих ємкостей теплу відстояну воду.
Найчастіше хворіють персики, бо люблять теплий клімат і потерпають від місцевих погодних умов, тому їх рятують мало не цілорічно: як зійде сніг — обробляють трипроцентною бордоською рідиною, розпустяться бруньки — однопроцентною, після цвітіння — Хорусом і Світчем, а кожні два тижні — ще від «кучерявості». Пізно восени обрізають кінчики на молодих гілках, бо вони частіше кучерявляться.
На дерева, які ростуть десять і більше років, прив’язують ловчі пояси. Для цього до стовбура кріплять невеликі шматки гофрованого паперу, а поверх, щоб трималися, їх зв’язують капроновою сіткою. У таких поясах збирається плодожерка, яка найбільш активна у червні–липні. Пастки перевіряють щотижня і викидають шкідників курям. На гілках розвішують пластикові пляшки зі збродженим компотом — цей напій приваблює різних метеликів, що відкладають яйця на деревах. Ще від плодожерки рятують дерева Конфідором максі, Каліпсом.
Коли господарі вивозять свою продукцію на ринок, є покупці, які не вірять, що це наше, волинське, а кажуть: привезли з Польщі. А ті, хто придбав у них саджанці чи лозу й уже скуштували з них плоди, приїжджають ще купувати деревця, бо у Мишків усі сорти перевірені й районовані, пристосовані до наших погодних умов, менше хворіють і добре плодоносять.
На фото: Борис і Людмила Мишки виплекали райський сад.
Фото Тетяни АДАМОВИЧ
