У державі вже є 12 установ Феміди, де нема кому працювати...
У державі вже є 12 установ Феміди, де нема кому працювати...
Василь РОГУЦЬКИЙ
Протягом липня заяви на звільнення написали майже півтисячі українських суддів — стільки, скільки за весь минулий рік. У серпні цей процес ще прискорився. А навантаження на тих служителів Феміди, які залишаються на своїх посадах, різко зросло. Наприклад, один із луцьких суддів веде одразу — увага — 123 справи! Зрозуміло, що якість їх розгляду викликає багато запитань. Самі судді та частина експертів таке масове звільнення зазвичай пояснюють тим, що для цієї гілки влади створили вкрай несприятливий та негативний, хоч часто не заслужений, імідж — «ніби усі біди у нас від суддів». А в умовах роздмухування неповаги до суду з його лав ідуть не тільки нечисті на руку, а й ображені найкращі спеціалісти, що може загрожувати колапсом системи. Такий собі мовчазний протест. З іншого боку, держава створила своєрідну приманку — пенсію у розмірі 80—90 відсотків від зарплати, яка у служителів закону є значно більшою, ніж середня. Тож навіщо працювати, якщо і без цього можна отримувати майже такі самі гроші? Піти на відпочинок можуть ті, хто пропрацював не менше 20 років. Ще однією з причин звільнення є процес кваліфікаційного оцінювання суддів, який якраз набирає обертів. При об’єктивному оцінюванні знань значна їхня частина, яка перестала працювати над своїм фаховим рівнем, може не підтвердити своєї профпридатності, тому фактично тікає. Частиною такої перевірки, до речі, є майнова. Не виключено, що саме її хотів уникнути суддя Київського апеляційного суду Ярослав Мамчур, який написав заяву на звільнення, бо тоді йому б довелось пояснювати, звідки в нього елітна нерухомість на 40 мільйонів гривень. Рідшають суддівські ряди і через те, що їх ловлять «на гарячому» за неправомірні дії. Зараз в усіх на вустах прізвище судді Дніпровського суду Києва Миколи Чауса, якого співробітники НАБУ взяли на хабарі у 150 тисяч доларів, які той запакував у дві трилітрові банки. За найгіршими прогнозами, свої кабінети покинуть дві третини суддів. Це означатиме фактичне знекровлення системи, наслідки якого ще важко передбачити. Святе місце, звісно ж, порожнім не буває, і рано чи пізно посади займуть інші — буде кадрове оновлення. А от чи настане поліпшення — покаже тільки час.
