ЗГОРАНЦІ НЕ КОРИЛИСЬ ОКУПАНТАМ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.78 € 32.03

ЗГОРАНЦІ НЕ КОРИЛИСЬ ОКУПАНТАМ

Це село було визволено від фашистських окупантів одним із останніх

Це село було визволено від фашистських окупантів одним із останніх
За даними обласного державного архіву село Згорани Любомльського району було окуповане німецькими військами 30 червня 1941 року. Три важких роки тривала фашистська неволя, в селі розташувався німецький гарнізон. Окупанти весь час грабували село. Вони часто здійснювали “господарчі” операції в навколишніх селах. На селянські двори накладали різні податки. Була запроваджена трудова повинність.
З початку 1942 року розпочалось вербування і вивезення волинян до Німеччини, де їх використовували на роботах у військовій промисловості, на шахтах, у сільському господарстві. За роки війни із села Згорани в німецьке рабство було забрано 12 чоловік.
Окупація села сприяла активізації діяльності ОУН—УПА. Влітку 1942 року почався етап формування озброєних загонів УПА. В їх рядах був колишній поліцай Володя Кушнір, житель села Згорани. В цей час німці готувались до масового вивозу населення до Німеччини. Володимир Кушнір разом із своїми товаришами-повстанцями організували засідку між селами Згорани і Власюки над трасою Любомль—Шацьк. До нападу, за словами очевидців-пастухів, готувалось чоловік 15. Володимир Світящук згадує:
— Кулемет був головною ударною силою нападаючих у колоні німців, начальство їхало на легковику попереду, а машин 12, вантажних, критих, — за ними. Володя пропустив легковика і одну вантажівку. А по другій відкрив вогонь з кулемета, затріскотіли й гвинтівочні постріли. Автоколона зупинилась. Німці понесли великі втрати.
Карателі викликали по рації собі підмогу з Любомля. Вони вирішили піти в обхід Малого Згоранського озера, щоб відрізати шлях відступу повстанців. Врятували вояки УПА молодих волинян, але самі загинули. У 2000 році на тому місці, де загинув згоранець-повстанець Володимир Кушнір, поставлено хрест.
За роки окупації в селі було розстріляно і спалено 14 чоловік. Німці здійснювали політику геноциду. Першими жертвами геноциду в селі восени 1942 року стали євреї. Краєзнавець Микола Дзей встановив, як в селі Згорани було розстріляно сім’ю Мошка Майтермана, а йому вдалось уникнути смерті. Інші євреї вимушені були тікати із своїх домівок і переховуватись. Найбільше євреїв врятувалося на хуторі Турово між селами Згорани і Головно. Притулок у Хоми Нестеровича Гурби знайшли євреї із Згоран: Мортко Майтерман, його дружина Чарна, їх двох дітей — Давид і Мошко, яким було 6—7 років, рідна сестра Чарної — Дворка, а також брат Мортка — Мошко Майтерман. Вони майже всю війну проживали на хуторі в сім’ях Хоми Нестеровича Гурби і його родича Івана Васильовича Абрамчука. В січні 1944 року, за словами Миколи Дзея, коли через хутір проходила червона партизанка, боячись потрапити в руки німців, всі вони пішли з ними.
У березні 1944 року селяни Згоран підказали партизанам із загону імені Леніна, який розташувався в селі Рогові Смоляри, що група фашистів відправилась в село Полапи в чергову “господарську операцію”. І, дійсно, під вечір група окупантів, близько двох десятків, поверталась в Згорани. Партизан Микола Ковальчук згадує:
— Попереду рухалась підвода, з якої чулось хрюкання свиней, гелготання гусей. Підводу ми пропустили, а коли німці порівнялись з нами, ми відкрили вогонь. Все відбувалось так раптово для ворогів, що вони не встигли застосувати зброї... На дорозі ми нарахували 12 трупів, кільком фашистам вдалось втекти. Ми підібрали зброю із полоненими, поспішили у своє розташування.
Настав липень 1944 року. Радянські війська все стрімкіше наближались до західного кордону. 19 липня 1944 року в районі Згоран було зосереджено багато німецьких військ. Це видно із рапорту-донесення командира 948-ого полку штурмової авіації. 21 липня 1944 року війська 1-ого Білоруського фронту, якими командував Г. К. Жуков, звільнили від німецько-фашистських окупантів серед інших останніх сіл області й Згорани. Після визволення села почалась мобілізація чоловіків на фронт і на відбудову зруйнованого війною господарства.
21 згоранець з тих, що пішли влітку 1944 року на фронт, не повернувся з війни додому. У листопаді 1969 року в Згоранах відбулося урочисте відкриття пам’ятника односельчанам, які загинули під час Великої Вітчизняної війни. Пам’ятник став священним місцем для жителів села. Тут у День Перемоги згоранці, колишні фронтовики вшановують пам’ять загиблих. Прийдуть сюди вони і нинішнього 21 липня.
Володимир ЯНЧУК, пенсіонер, колишній директор Згоранської середньої школи.