Це — день жінки. Забудьте про Клару Цеткін! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.70 € 31.46
Це — день жінки. Забудьте про Клару Цеткін!

Волинь-нова

Це — день жінки. Забудьте про Клару Цеткін!

Чи підтримуєте ви пропозицію Інституту національної пам’яті зробити 8 Березня — Міжнародний день прав жінок і миру — робочим днем? Що значить для вас ця дата?

  Наталка МОСЕЙЧУК,
ведуча ТСН на телеканалі «1+1» (м. Київ):

— Не зовсім розумію, що то за свято. Для мене це приниження і обмеження моїх прав одним днем. Але за традицією, бо ми «родом» із радянських часів, чоловік дарує букет, хоча я прошу принести квіти ще й 9, 10 та 11 березня. Я за скасування цього ідеологічного свята, у нас є свій чудовий День матері, а день жінки можна влаштовувати щодня. Тому я цілком підтримую ініціативу Інституту національної пам’яті. А ще гірше, що країна у війні, а ми святкуємо 8 Березня, якесь травня, щось інше вигадуємо.



    Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
народний депутат України (м. Луцьк):

— З дитинства пам’ятаю це свято. Особливо теплим його робив батько. У сім’ї жінок-дівчаток було четверо: ми з сестрою, мама і бабця-теща. Татові подарунки запам’яталися душевністю, але найбільшим щастям було прокидатися під аромат смажених дерунів і до них на десерт — какао. Кращого і смачнішого сніданку досі не знаю. Мій чоловік і син теж продовжують традицію, хоча спростили деруни до смаженої картоплі. Це теж приємно і зворушливо… Щодо 8 Березня і жіночого дня, я би ці поняття розмежувала. Особливо в контексті можливого скасування календарного свята. Я категорично за те, щоб день української жінки залишався і, думаю, це має бути вихідний.



    Любов ГАНЕЙЧУК,
керівник Волинського відділення Союзу українок (м. Луцьк):

— Я не святкую 8 Березня. І підтримую пропозицію Володимира В’ятровича зробити його робочим. Ця дата завжди припадає на час Великого посту. Мені прикро, що цього дня відбуваються великі гулянки. Бо українці — християнський народ. Це не наше. Є прекрасне свято — День матері, який відзначають у світі, а 8 Березня хоч і називають «міжнародним», святкується лише у пострадянських країнах — Білорусі, Казахстані, Росії.



    Лариса ДУХНЕВИЧ,
головний лікар Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк):

— На мою думку, 8 Березня в суспільстві вже давно перестали пов’язувати з іменем Клари Цеткін та іншими діячками, які його заснували. Для мене це свято весни, велич жінки, ще одна можливість віддати належне нашим трудівницям, які завжди на висоті, — на роботі і вдома. Це свято потрібне, ми всі виросли з ним і буде сумно, якщо його відмінять. У лікарні з нагоди 8 Березня зазвичай готуємо концерт, щоб ще раз вклонитися жінкам. Щодо сімейних традицій, то головними «героїнями» цього дня у нашій родині є дочка і внучка. Вітаємо також родичів, обдзвонюємо їх. Найчастіше даруємо тюльпани. Це весняні квіти, що несуть радість. Колись були в моді мімози. Але зараз про них якось забули.



Людмила ПРИХОДЬКО,
народна артистка України (м. Луцьк):

— Життя і так позбавлене позитиву, чому вже забирати той єдиний у році день, коли дарують жінці квіти та усмішки? При чому тут Клара Цеткін? Та й, зрештою, що вже та українська жінка за життя бачила? І, на превеликий жаль, не всі можуть бути матерями, щоб святкувати День матері, але є доньками, дружинами, сестрами. То чому б їх не привітати і не сказати добре слово? Звичайно, треба щодня це говорити, але ж ніхто того не робить. Нічого поганого не було в тому, що 8 Березня вшановували на урочистостях усіх жінок праці. Своє звання заслуженої артистки я отримала у 43 роки саме напередодні 8 Березня. А сьогодні депутати хай би подумали, як продовжити жінці життя, а не пенсійний вік. А то мусить працювати і в 70 років, бо не витягне на одну пенсію.



Світлана ГОЛОВАЧУК,
начальник відділу інформаційної політики Волинської обласної державної адміністрації (м. Луцьк):

— У 2017-му однозначно святкуватиму 8 березня Міжнародний день прав жінок і миру. У ритмі життя державного чиновника можливість побути із найближчими та найдорожчими — чи не найбільше свято. Поцілую донечку і маму. З мамою продовжимо нашу давню традицію міні-святкувань вихідного дня, коли на кухні пахне кава і до неї є щось добреньке.



Життя і так позбавлене позитиву, чому вже забирати той єдиний у році день, коли дарують жінці квіти та усмішки? При чому тут Клара Цеткін? Та й, зрештою, що вже та українська жінка за життя бачила?



Мій найбільш ефектний сюрприз із нагоди жіночого свята, впевнена, ще попереду. А от штампів комуністично-тоталітарної доби на даті 8 Березня не ставила б. Погоджуюся, що для ефективного функціонування економіки держави слід більше працювати й менше відпочивати, але Міжнародний жіночий день варто залишити в його статусі. Нині навіть правозахисники Гельсінської спілки наголошують: то день боротьби проти дискримінації жінок.



Ольга КУЛІШ,
директор філії ПАТ «НСТУ» «Волинська регіональна дирекція» (м. Луцьк):

— Зазвичай кожен святковий день для працівників Волинського телебачення і радіо — особливий: забезпечення цілодобового ефіру не дає права на відпочинок. Усе ж намагаємось 8 Березня не ставити у зміни жінок. Для мене особисто це день звичайний, хоча приємно бачити напередодні усміхнених жінок із букетами. Тюльпани, котики, крокуси остаточно підтверджують прихід весни і трішки стишують той біль, який уже третій рік ятрить душу: війна викреслює з нашого життя усі свята.
З війною пов’язаний і мій найяскравіший спогад про 8 Березня. Цього весняного дня 2003 року знайомі американки-феміністки запросили мене на виставу «Монологи вагіни» про насильство над боснійськими жінками під час війни в Югославії. Це було у маленьких американських Афінах у штаті Джорджія, і грали у виставі місцеві громадські активістки на чолі з мером-жінкою цього містечка. Така щорічна традиція. Кожного року монологи оновлюються, незмінним залишається лейтмотив — насильство і безправ’я жінки в цивілізованому світі недопустимі. У нас же традиційно 8 Березня звучать зізнання у любові й повазі до жінок. Це теж непогано. Чому ні? Тому ідею відміни такого свята не підтримую.



Катерина ВАЩУК,
народний депутат України ІІ–IV скликань (м. Луцьк):

— Коли я була депутатом від Горохівського округу, ми щоразу на 8 Березня збирали жінок, вітали. Сільські жінки не вельми балувані увагою, тому вони з хвилюванням чекали «вогника». Це було тепле свято. Щодо наших сімейних традицій — мене вітають чоловік, друзі, діти, онуки розкажуть віршика бабусі. Поки що ми все відміняємо, не створюючи нічого такого, що об’єднувало б. Після 8 Березня буде 9-те. Думаю, не завадило б тим, хто багато кричав про геній Шевченка, перечитати дещо з його творів, особливо «Коліївщину».



Юлія ВУСЕНКО,
секретар Луцької міської ради (м. Луцьк):

— 8 березня для мене є ще однієї нагодою згадати про Міжнародний день жіночої солідарності, коли всі жінки світу борються за свої права, за можливість реалізувати свій потенціал. Щодо найпам’ятнішого подарунка цього дня — його зробили мої маленькі діти своїми руками. Я однозначно підтримую ініціативу Інституту національної пам’яті, бо вважаю, що в Україні вистачає вихідних, а свято 8 Березня давно втратило свою суть — боротьбу за права жінок. Та, оскільки поки що воно залишається «в силі», на мою думку, цього дня варто показувати успішних жінок, щоб стимулювати всіх інших до досягнення мети.



Любов МАТВЕЄВА,
голова Горохівської райдержадміністрації (м. Горохів):

— Як жінці мені хочеться, щоб 8 Березня далі залишалося вихідним, який можна провести з друзями, близькими, відчути особливе ставлення до себе протягом усього дня, а не тільки ввечері після роботи. Це свято ми зазвичай відзначаємо в сімейному колі. Так склалося, що троє жінок у нашій родині — моя мама, свекруха і бабуся залишилися без чоловіків. Тому 8 Березня збираємося разом і приймаємо вітання від наших козаків — чоловіка та сина. З усіх років найбільше запам’яталося, як вони з татом влаштували для нас поїздку до Луцька. А найкращим подарунком є родинне дерево нашої сім’ї, вставлене, наче картина, у декоративну рамку.



Олександра ГАНДЗЮК,
доцент кафедри української мови факультету філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки (м. Луцьк)

— Мене вітають рідні. Зазвичай дарують квіти, бо це найприємніше. На початку своєї педагогічної кар’єри я вчила у десятьох класах. Учні зробили мені сюрприз: цього дня я отримала 10 величезних букетів тюльпанів. Довелося викликати таксі, щоб довезти таку красу додому.
Я однозначно проти того, щоб 8 Березня відміняли, і не важливо, з чиєї подачі воно було започатковане. Це — день жінки, він пахне весною. Панянки, які ні з ким не зустрічаються, часто кажуть: «Що це взагалі за свято? Кому воно треба?» Хочеться їм відповісти: «Ти жінка! Ти взагалі кожен день сама собі свято. Люби себе, і з’являться ті, хто кохатиме і шануватиме тебе». Жінка дарує життя. 8 Березня часто асоціюється з мамою, коханою, але це передусім повинен бути день жінки — протилежності чоловіка, продовжувачки роду.



Галина КАЖАН,
заслужена артистка України (м. Луцьк):

— У нас вже стільки тих свят, що й працювати нема коли! І 8 Березня придумане зовсім не для піднесення жінки. Пригадую, якось у 1993 році я побувала у Франції, а натомість у Луцьк приїхала відома акторка П’єррет Дюпуайє з виставою. Вийшло, що 8 березня театр був зачинений. Вона не могла збагнути, що це за свято, через яке виступ перенесли на 9-те число. Тобто нам розповідали, жіночий день — міжнародний, але так помпезно його відзначали лише у нас. А Клара Цеткін і Роза Люксембург, як видно з історії, робили собі кар'єру — от і все. І ніякого стосунку ми до них не маємо. Офіційно мені дарували тюльпанчики, але у родині 8 Березня ми не відзначали. Вважаю, що і тепер краще наголошувати на ролі жінки, як матері і шанувати на державному рівні День матері.



Оксана САВЧУК,
багатодітна мама (с. Бихів Любешівського району):

— Зазвичай — у сімейному колі. І весело: нас, представниць жіноцтва (а це я і чотири доньки) вітають мужчини — чоловік і син. Ніколи не забуду незвичайного подарунка від сина. Едуард був тоді першокласником і виготовив власноруч величезну листівку-вітання, яка у поєднанні з вербовими котиками мала дуже милий вигляд і свідчила про те, як дитина старалась, аби мамі було приємно. А ось чоловік одного року 8 Березня вручив путівку на море. Тож на початку весни я знала, який приємний відпочинок мене чекає.
Навіть якщо підтримають пропозицію Інституту національної пам'яті і 8 Березня стане робочим днем, для мене нічого не зміниться. Це свято наша сім'я відзначатиме як символ весни, яким воно стало за багато літ.



Галина ЙОВИК,
директор школи І-ІІ ступенів, депутат обласної ради (с. Гішин Ковельського району):

— 8 Березня святкуємо щороку. Проводимо в школі концерт, на який учні запрошують мам, бабусь, дарують їм власноруч виготовлені сувеніри, квіти. Це завжди відбувається по-особливому урочисто і зворушливо. Обов’язково відзначаємо свято у сімейному колі, де головними організаторами виступають син і зять. Невдовзі, сподіваюся, до них приєднається маленький онучок. Найбільш запам’ятався цей день, коли випускники, в яких була класним керівником, підготували віршовано-пісенний подарунок на телебаченні. Це був справжній сюрприз. А взагалі, я за те, щоб 8 Березня так і залишався Міжнародним жіночим днем. Наші жінки цього заслуговують.



Валентина ВОЛОЩУК,
сільський голова (с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області):

— 8 Березня вважаю своїм жіночим днем. Приємно, коли вітає чоловік та родина. Найпам'ятнішими були святкування у студентські роки. Виступаю категорично проти пропозиції зробити його робочим буднем. Не так багато свят в українських жінок, щоб ще й це відмінити. Воно для багатьох важливе. Тепер у ньому немає ідеології, а лише нагода для чоловіків на початку весни подарувати жінці квіти. Тому, користуючись можливістю, хочу привітати всіх, хто відзначає 8 Березня.



Галина МАКСИМЕЦЬ,
директор ПрАТ «Нововолинська швейна фабрика» (м. Нововолинськ):

— На підприємстві працюю з 1964 року, останні двадцять шість літ як керівник. Більшість наших робітників — жінки, які щороку чекають цього свята. І тепер запитують: «Чи буде вихідний? Чи отримаємо премію?» Я їх заспокоюю: поки що буде. У скрутні часи дарували склянки, фартухи і обов’язково — перші весняні квіти. Тепер маємо можливість дати премію, аби вони самі вибрали собі те, що до душі, що більш потрібне. Як представниця старшого покоління вважаю: нехай би це свято далі залишалося вихідним. Щодо особистого, то найціннішими для мене є не подарунки, а увага і повага двох моїх дорослих онуків. Вони завжди з нами, коли 8 Березня всі збираються в моїй оселі за святковим столом.



Ірина ФАРІОН,
член політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання (м. Львів):

— Святкувати 8 Березня притомним жінкам — це хотіти раз на рік отримати квітку. На мою думку, така форма вітання може тільки принизити жінку. Я цього не святкувала ніколи, хоч у радянські часи нам завжди вручали «цвєточок». Смішніше було у Верховній Раді, коли регіонали і комуністи, як ідіоти, бігали за жінками з ритуальними кошиками квітів. Загалом, стосунки між чоловіком і жінкою визначаються не днями святкування, а глибиною почутттів. От навчимося цієї культури, тоді й не буде у нас ритуальних свят —8 Березня, 9 Травня та іншого мотлоху, який не має стосунку до нашої національної культури.


Бліц провели: Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Катерина ЗУБЧУК, Олеся БАНАДА, Тамара ТРОФИМЧУК, Алла ЛІСОВА, Лариса ЗАНЮК.