Курси НБУ $ 26.86 € 31.83
Високого звання не дочекався, але у нашій пам’яті Сармат залишиться Героєм

Волинь-нова

Високого звання не дочекався, але у нашій пам’яті Сармат залишиться Героєм

Земний шлях лучанина Олега Твердохліба (на фото) завершився у Світлий понеділок, коли світ повнився життєствердними словами «Христос Воскрес!» Така була Божа воля, бо чоловік цей мав світлу душу, мужнє серце, здатне до самопожертви

Галина СВІТЛІКОВСЬКА



У мирний час Олег Твердохліб був рятувальником, а ще — донором із майже 25-річним «стажем». А коли почалася війна на Сході України — пішов добровольцем, завершивши службу в ДСНС. У батальйоні «Айдар» мав перше псевдо — Старшина. Колишній кадровий військовий командував ротою, вчив молодих. Мав декілька поранень і контузій. Один із осколків зачепив обличчя. Шматок металу видалили зі щоки після бою під селищем Вергунка на Луганщині у польових умовах.



Твердохліб усіх заспокоював, жартував: «У мене є талісман — чарівна сарматська підкова, яку знайшов у вирві після вибуху снаряда, значить, все буде добре».



Одягнувши голубий берет, Олег Твердохліб увійшов до складу 81-ї десантно-штурмової бригади. Час від часу підліковувався і знову їхав на Схід. Поки його духовний наставник, капелан і волонтер, настоятель храму в селі Княгининок Луцького району протоієрей Михайло Бучак не забив на сполох: «Олег воює на два фронти, у нього виявили злоякісну пухлину, його рятувати треба». А Твердохліб усіх заспокоював, жартував: «У мене є талісман — чарівна сарматська підкова, яку знайшов у вирві після вибуху снаряда, значить, все буде добре». Так, до речі, і з'явилося його нове псевдо — Сармат.
Хвороба таки змусила демобілізуватися. Сармат поєднував лікування з громадською роботою, очолив Спілку воїнів АТО Волині. Кошти на дороговартісні препарати для Олега Твердохліба збирали всім миром.
Коли ми телефонували Олегові у День українського добровольця, він ще обіцяв нам, що неодмінно одужає, зайде до редакції. Згадали, що його представили до звання Героя України (Олег Твердохліб став призером акції газети «Волинь-нова» «Герої нашого часу» в листопаді 2014 року), і почули: «Дадуть Героя чи ні — з цього приводу не переживаю. Маю досвід із званням заслуженого донора, довго папери тоді пилом припадали. Для мене найбільша нагорода — бачити своїх дітей».
На жаль, грізну недугу перемогти не вдалося. Прощалися із Сарматом у вівторок у нижньому храмі кафедрального собору Святої Трійці. А вчора відбувся чин похорону, громадянська панахида на Театральному майдані у Луцьку. Віддати шану Олегу Твердохлібу прийшли сотні волинян — його бойові побратими, представники влади, громадських організацій, знайомі й незнайомі люди, які схиляють голови перед силою духу бійця-добровольця. Поховали героя з почестями на кладовищі у селі Гаразджа.
Висловлюємо щире співчуття рідним і близьким незламного Сармата.