Аутсайдера “Волинь” не подолала: “Волинь” — “Борисфен” (Бориспіль) – 0:0
Аутсайдера “Волинь” не подолала
“Волинь” (Луцьк) — “Борисфен” (Бориспіль) – 0:0. Луцьк. Стадіон “Авангард”. 25 вересня. Похмуро. 14 градусів. У другому таймі — електричне освітлення. 6300 глядачів. Судді І. Покидько (Полтава), В. Воргуль (Харків), Ю. Дерев’янко (Львів). Інспектор ФФУ Андрій Біба (Київ). “Волинь”: Нікітенко, Ряхн, Джудович, Шараба, Омоко, Круніч, Жерш (Гащин, 53, Сіанкам,90), Трішович, Чеботар, Бута, Сачко-к. Тренер Віталій Кварцяний. “Борисфен”: Михайлов, Котелюх-к, Черній, Карамушка, Ковалюк, Хомин, Городов (Гончар, 61), Бредун, Трусевич, Хромцов, Пономаренко (Мельник). Тренер Олександр Рябоконь. Попередження: Ковалюк (28), Карамушка (77). На 77-ій хвилині Круніч (“Волинь”) не забив пенальті. Історія очних зустрічей між цими суперниками налічує лише два поєдинки. Один з них виграли лучани, інший — футболісти з Київщини. Обидва матчі закінчувались з однаковим рахунком 1:0, і в обох верх брали господарі. Нині ж традиція була порушена, хоча могло статись так, що знову господарі святкували б успіх у рідних стінах, і знову з уже звичним рахунком, якби на 77-ій хвилині боснійський легіонер “Волині” Броніслав Круніч реалізував пенальті. Однак, не судилося. “Десятка” лучан пробив сильно і після цього у розпачі схопився за голову — м’яч, ледь зачепивши перекладину, полетів у бік сектора з глядачами. До речі, на післяматчевій прес-конференції головний тренер лучан Віталій Кварцяний самокритично визнав, що у цьому промаху є і його частка вини, адже спочатку він мав намір доручити виконання 11-метрового Володимиру Гащину, але, враховуючи відмінний гол Круніча у Полтаві в поєдинку з “Ворсклою-Нафтогаз”, не заперечував, щоб бив Броніслав. До речі, це був п’ятий нереалізований пенальті футболістами “Волині” у цьому році. Той факт, що у команді немає штатного пенальтиста, справедливо можна кинути як докір тренерському штабу. Хай підраховують, скільки недобрано очок... Щодо самої гри, то у першому і другому таймах події розгортались виключно на половині поля гостей. Коли аутсайдер грає з клубом, котрий входить до лідируючої четвірки, то обов’язково обере захисну тактику і гратиме від своїх воріт на контратаках. Немає сумніву, що господарі були готові до таких дій футболістів “Борисфена”, однак нічого із зцементованим захистом бориспільців вдіяти не зуміли. Важко було зрозуміти, яким чином лучани мають намір пробитись до воріт суперників. Навісними подачами в розрахунку на вправну гру Василя Сачка на “другому поверсі”? Так це ж тактика дворічної давності ще першої ліги, коли форварда не знали у вищій лізі. Тепер же нейтралізувати дії капітана “Волині” суперникам не становить особливих труднощів. Здавалось, за таких умов повинні результативніше заграти партнери Сачка, однак, як висловився Віталій Кварцяний, гравці середньої і атакуючої ліній грають зовсім не так, як хотів би тренер. То зловживають індивідуальною грою, то перетримують м’яч, то бояться пробити з-за меж штрафного майданчика. І виною цьому є не лише мовний бар’єр. Легіонери чомусь не викладаються на полі, не грають, як кажуть, до сьомого поту. Відверто кажучи, дехто з них виходить на гру “відбути номер”. Про яку самовіддачу чи патріотизм клубу може йти мова. Що запам’яталося у цій грі кільком тисячам глядачів після фінального свистка арбітра? У першому таймі багатоходова комбінація- “стінка” волинян за участю шести футболістів, яку завершив сильним, але дещо неточним ударом гравець збірної Молдови Борис Чеботар. У другому таймі — нереалізований пенальті і три не надто логічних для уболівальників заміни у складі “Волині”. Можна зрозуміти Віталія Кварцяного дати відпочити втомленому і безсумнівно найактивнішому гравцеві матчу Роману Жершу, а також Гащина, який, на думку наставника, не виконав завдання, що було поставлене перед ним. А навіщо було випускати на поле за декілька секунд до фінального свистка камерунця Ернеста Сіанкама? Нічого не вдієш, очевидно, тренерам з їх місточка видніше... Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ.
