Подвиг любешівців не забутий
Знову літо розкошує всіма барвами квітів, золотом дозріваючого колосся. Як і тоді, коли обірвалися молоді життя двох наших героїв-земляків – Юрія Трохимука та Романа Корця
Тамара УРЯДОВА
Рівно через рік, число в число – 14 липня, війна перекреслила їхнє майбутнє. Для рідних Юрія та Романа той день став новою точкою відліку, розділивши час на «до» та «після». «До» – це те, що тепер стало історією про спільні мрії, плани, яким не судилося ніколи здійснитися. А «після» – плач та невгамовний біль сердець, бо не повернуться вони й через роки з війни…
Для жителів району Юрій та Роман – справжні герої, адже віддали свої життя за мирне небо над рідним краєм.
У 2014-му житель села Залаззя Трохимук Юрій (на фото справа) - молодший сержант, заступник командира взводу – командир відділення артилерійського батальйону 51-ї ОМБр – загинув на Луганщині, виконуючи свій обов’язок воїна-захисника. Йому було лише 26. Не встиг він одружитися, тож не дочекається мати онуків по сину.
Роман Корець (на фото зліва), уродженець села Люб’язь, також загинув на Луганщині. Старший лейтенант 703-го інженерного полку буквально кілька днів не дожив до демобілізації. Не судилося. Доля вділила йому лише 34 роки. Без нього підростають дві красуні-донечки, навіки сум поселився в серцях коханої дружини, рідних і близьких.
Рішеннями Любешівської районної ради їм посмертно присвоєне звання «Почесний громадянин Любешівського району», а указом Президента України вони нагороджені так само вже після загибелі, орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У Залаззі та Люб’язі є вулиці, названі іменами загиблих воїнів-земляків, встановлені й пам’ятні дошки на навчальних закладах, де вчилися ці мужні чоловіки.
У день роковин згадаймо вдячним словом подвиг наших героїв-захисників. Помолімося за душі цих убієнних воїнів, котрі поклали свої життя на вівтар цілісності держави. Підтримаймо у дні скорботи їхніх рідних, котрі осиротіли без надійного плеча Юрія Трохимука та Романа Корця.
