Серед народних умільців Ратнівщини виділяється своєю оригінальністю вишивальник з Гірників Володимир Федосійович Куничник...
Серед народних умільців Ратнівщини виділяється своєю оригінальністю вишивальник з Гірників Володимир Федосійович Куничник. У його доробку — десятки вишитих рушників, серветок, доріжок, ікон, хоругов, простирадл, наволочок, скатертин, сорочок. На жаль, через природну скромність Володимира, а чи через відсутність амбіцій ці справжні витвори мистецтва майже не бачили світу. Відкрив для себе вишивку Володимир Куничник тоді, коли проходив строкову службу у Коломиї. Разом із ним служив хлопчина із Закарпаття. Олександром його звали. Якось сестра привезла Саші роботу — доріжки вишивати. Спостерігав за усім цим Володя. І чудувався з того, що хлопець має таке захоплення, і собі кортіло спробувати. Спершу по пальцях за фальш від Сашка “заробляв”, зате швидко навчився хрестик за хрестиком на полотні класти, чудернацькі візерунки вишивати. Відтоді понад чверть віку з голкою не розлучається, і як тільки з’являється вільна хвилиночка, відразу бере до рук вишивання. Живе Володимир Куничник з батьками. Як і всі у селі, город обробляють, господарство утримують. А у неділю і святкові дні до церкви ходить. Не випадково найгарніші й найскладніші вишивані вироби Володимир Куничник жертвує для храму. Жаль тільки, що сімейне життя у Володимира Федосійовича не склалось. З молодою дружиною й року не прожили — характерами не зійшлись. Місцеві чоловіки Володимирове захоплення вишивкою сприймають неоднозначно: одні — кепкують, інші — ставляться байдуже. Сам Володимир каже: “Ліпше рушники вишивати, ніж горілку пити”. Володимир Федосійович доброзичливий, веселий і, можливо, надто скромний (навіть не захотів для газети сфотографуватися). Однак, коли запитала у нього про заповітні мрії, що не здійснилися, зізнався, що дуже хотів бути педагогом. На жаль, доля розпорядилася інакше. Після служби у війську став студентом Рожищенського сільськогосподарського технікуму. Тривалий час працював за спеціальністю у місцевому сільгоспкооперативі. Згодом став доїти корів. Був на ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Тепер Володимир Куничник працює вдома. Окрім вишивки, полюбляє ще й рибалити, адже живе неподалік озера. Коли запитала у Володимира Федосійовича про улюблений колір, він відповів: “Мені до душі зелений — колір життя, але я люблю гру відтінків, яку застосовую у вишивках”. Володимир Федосійович розповів, що ще в юності мріяв мати вишиту сорочку. Вже й гроші почав збирати, щоб придбати, але потім вирішив, що сам зуміє вишити її. Тепер у його колекції аж три сорочки, прикрашені чорно-червоними і різнобарвними узорами. Прегарні квіти розцвітають не лише на рушниках і серветках Володимира Куничника, а й на клумбі під вікном. Він любить красу, ось і творить її на полотні і на своєму обійсті. Олена ДУДКЕВИЧ.
