НАРОДНА ПІСНЯ — НАША ГОРДІСТЬ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.78 € 32.03

НАРОДНА ПІСНЯ — НАША ГОРДІСТЬ

Я дуже люблю українські народні пісні. І коли чую їх по радіо чи телебаченню, то кидаю все, сідаю і слухаю. І мені так приємно стає на душі...

Я дуже люблю українські народні пісні. І коли чую їх по радіо чи телебаченню, то кидаю все, сідаю і слухаю. І мені так приємно стає на душі.
Народився я на Полтавщині у багатодітній і дуже бідній, але співучій сім’ї. І в 4—5 років я уже співав разом з старшими сестрами і братами. Ото взимку ввечері позалазимо на піч і співаємо, співаємо: “Летить галка через балку”, “Розпрягайте, хлопці, коні”, “Ой, гиля, гиля, гусоньки, на став”, “Ой у лузі та ще й при березі” та інші. А коли підріс, навчився грати на п’яти музичних струнних інструментах (їх брат поробив). Грав найбільше на бандурі, або на гітарі. А коли вчителював, то створив у школі струнний оркестр, грали ми в основному українські народні пісні. І досі в моїй пам’яті залишилось понад 50 українських народних пісень.
Чомусь зараз по радіо і телебаченню так рідко виконують українські народні пісні. Куди поділася телепередача “Сонячні кларнети”. Мало було чути народних пісень і під час міських і районних оглядів художньої самодіяльності, які недавно закінчилися в області.
В одній народній пісні є такі слова:”Сухарі із водою, аби серце з тобою на Вкраїні далекій”. Тепер багато дівчат і юнаків виїхало за кордон на заробітки. Звичайно, більшість з них не змогли знайти роботу в Україні і змушені шукати її за межами України. Але є й такі, які мали тут все необхідне для життя, покинули Україну і своїх коханих, аби мати ще більше грошей. Замість того, щоб боротись за краще життя в Україні, вони зараз живуть за кордоном, працюють на чужі країни. Їх сухарі з водою з коханим чи коханою в Україні не влаштовують, більше влаштовує матеріальний добробут.
Але я вірю, що так довго не буде. Підніметься країна, українська народна пісня оживе, зазвучить у повну силу, допоможе нашій незалежній державі знайти свою долю.
Федір ЛЕНСЬКИЙ,
пенсіонер.
м.Луцьк.