Те, що відбувається зараз у сфері автоперевезень, одні називають економічною необхідністю, пов’язаною зі зростанням цін на пальне, інші — здирництвом, висловлюючи своє обурення.
Те, що відбувається зараз у сфері автоперевезень, одні називають економічною необхідністю, пов’язаною зі зростанням цін на пальне, інші — здирництвом, висловлюючи своє обурення. Ми дожили до того, що, вирушаючи в дорогу, не можемо бути впевнені, що за ту ж ціну купимо квиток у зворотному напрямку. Жертвою таких парадоксів цими днями стала молода горохівчанка Оксана Ковальчук, із якою я розмовляла на Луцькій автостанції №1. Вона розповіла, що минулої суботи зі свого міста до Ковеля дісталася за 10 гривень, а наступного дня, в неділю, дівчина була подивована, що тільки із Ковеля до Луцька квиток коштував 8 гривень 65 копійок. А далі, щоб з Луцька дістатися до Горохова, потрібно було ще заплатити більше 5 гривень. — Якщо треба, мусиш їхати,— каже ковельчанка Валентина Касянюк. Вона через два тижні відвідує свою доньку в обласному центрі. — Це дуже дорого, але у доньки мала дитина, тож мушу допомагати. Я попросила прокоментувати ситуацію Петра Драгана, заступника начальника обласного автотранспортного управління. — Граничні тарифи на автоперевезення пасажирів і багажу в автотранспорті, що працює в звичайному режимі, міжміського внутріобласного і приміського сполучення змінює Мінтранс. Фактично за його наказом ціни мали би змінитися з 1 вересня цього року. Але перевізники їх не змінювали, сподіваючись на стабілізацію цін на ринку пального. Вони самі не зацікавлені у збільшенні тарифів. Бо тоді, як правило, падає пасажиропотік і перевізник багато втрачає. За словами Петра Драгана, за останні місяці ціни на низькооктанові бензини і дизпальне, які масово використовують перевізники, зросли на 60 відсотків. Відтак керівники автотранспортних підприємств області і приватні перевізники на спільній зустрічі вирішили підняти тарифи на чверть. Мушу уточнити, що вартість проїзду зросла на внутріобласні маршрути. Що стосується міжобласних, то ціни на квитки там ще старі, але їх також хочуть відпустити. Петро Драган прогнозує, що вони не стрибнуть надто високо, теж, ймовірно, на 25 відсотків. А на сьогодні, приміром, проїзд з Луцька до Ковеля коштує від 6 грн. 60 коп. до 8 грн. 65 коп. Але не думайте, що ви зможете особливо вибирати. За 6 грн. 60 коп. ви проїдетесь хіба що випадково, квитків на транзитні автобуси, як правило, не буває, а якщо й є, то це “стоячі” місця, а за 8 грн. 65 коп. — завжди будь ласка. А ще, як бажаєте, можете скористатися послугами “добрих” дядечок, які домчать вас до міста залізничників у маршрутному таксі, де 13—14 місць, за 10 гривень. Ринок, сервіс, от тільки б наші доходи за ними встигали. — Парк великомісних машин на 60 відсотків потребує оновлення,— бідкається заступник начальника обласного автотранспортного управління Петро Драган. — Ті ж перевізники, які купили комфортабельні “Міцубісі”, звісно, мусять повернути затрачені кошти. І це ще одна причина подорожчання. На жаль, ніякий транспорт поки що не доїжджає до дев’яти волинських населених пунктів. Там, кажуть, відсутнє тверде покриття. Тож перевізники від таких маршрутів відмовляються, водії не хочуть ламати машини. А ще мотивують слабким пасажиропотоком, що не дає організувати повноцінне транспортне перевезення. А як бути мешканцям сіл Семеринське, Малий Окорськ Лочачинського району, Скиби, Мосир, Висоцьк Любомльського, де погані дороги і небагато населення, а відтак і пасажирів? Схоже, це мало кого цікавить. Тож і мусять добиратися пішки до транспортної цивілізації мешканці “неперспективних” сіл. Світлана МЕХ.
