Курси НБУ $ 39.23 € 42.44

ВИБОРИ І ХРИСТИЯНСЬКА МОРАЛЬ

І наснився мені страшний сон. Моя Україна стала першою в історії людства державою, якою править колишній кримінальний злочинець. Він — “батько нації”...

Наше суспільство довго терпіло обман, мирилось з словоблуддям, яке лунало з уст більших і менших владоможців, покликаних згідно з Конституцією захищати народ. Довго панувало зло і фарисейство. Протестували люди по-всякому, але зло перемагало. Часто вони поступались своєю совістю, бо не бачили виходу. А на виборах серед двох зол обирали менше, як це було на попередніх виборах Президента України. Вибори без вибору.
І раптом у мирному богобоязному працьовитому суспільстві стався вибух, якого ніхто у світі не чекав. Не чекав наш північний сусід, який впродовж століть поводить себе зверхньо до мого народу. Не чекала зрощена з криміналітетом наша влада, не чекали бандити від влади. Вони настільки знахабніли, що були впевнені: нічого не варт черговий раз обдурити 35 мільйонів дорослих. Дурили ж і грабували не раз. І все сходило з рук.
То що ж сталось? Політики, історики, аналітики ще довго будуть досліджувати цей феномен. Будуть різні погляди. Але незаперечний один: вивело на вулицю, збурило людей різних віросповідань, національностей, політичних поглядів, віку зневажливе ставлення до принципів людської моралі, в першу чергу християнської. Вихований на принципах правди і справедливості, мій народ вибухнув мирним праведним гнівом у відповідь на грубий, цинічний і підступний обман, зневагу його щирого переконання у виборчих кабінах. Правда була зневажена. Правда була спотворена. Людям плюнули в душу.
Брехню і обман мій народ на цей раз не проковтнув. Бо таки за роки незалежності він все ж змінився. А головне — зрозумів, що за свою правду, за свою державу треба боротись самим, що всі разом — це сила, яку не зламати навіть владі. “Пізнайте правду і правда визволить вас”... Ці святі слова додавали людям сили, наближали їх до пізнання Всевишнього, оскільки Бог не в силі, а в правді. На цій істині виховувався наш народ з незапам’ятних часів. Тому й пережив усі лихоліття, не зник з історичної сцени. А брехня, як і зрада, рахувалась найтяжчим гріхом. За роки незалежності її нагромадилось стільки, що народу несила було терпіти, і він рішуче почав очищатись від того бруду, від носіїв зла і несправедливості, позбавлятись гидких рудиментів минулого. Безмежно радує те, що молодь не захотіла їх брати в майбутнє. Вона хоче сповідувати християнські ідеали правди.
Безперечно, масові фальсифікації були і на минулих президентських, виборах народних депутатів. Але тоді не піднявся люд, не заявив так рішуче про себе. В основному тому, що не бачив для себе особливої різниці між кандидатами. Про це подбала влада. Нині ситуація кардинально змінилася. Два кандидати — мов два полюси. Полюс тепла і холоду, минулого і майбутнього, правди і брехні. І кожен громадянин в силу своєї свідомості і відповідальності перед майбутнім обирає свій полюс.
Кілька днів тому я повернувся з Києва. Слова надто бідні, щоб передати те, що там почуєш і побачиш. Це навіть щось більше і ширше, аніж те, що було під стінами Верховної Ради початку дев’яностих. Порівнюю з ними нинішні події і радію, що так змужнів, виріс, згуртувався мій народ. Проймаєшся до нього повагою і впевненістю, що його вже не можна зламати. Бо виросло нове покоління українства — горде, доброзичливе, дружнє. Воно запалило помаранчеве полум’я правди, що не знає кордонів. Попри величезний спротив темних антиукраїнських сил нестримна вода історії намиває новий міцний пласт людського крупнозер’я.
Мене вже не дивує позиція менших і більших політичних і фінансових хижаків, які захищають награбоване. Не дивує навіть нахабство і цинізм загальнообраної на найвищий пост людини, яка заявляє, що “Конституція — це для мене “Отченаш”,— і тут же стократно порушує не тільки її, а й норми християнської моралі, Божі заповіді. Гірко лиш, що стільки втрачено, що лиш тепер ми усвідомили, хто керував нами тринадцять років. Гірко від того, що такі люди занапастили мій народ, посіявши у душах багатьох зерна зневіри, обману, фарисейства, жорстокості, дискредитували святу національну ідею.
Президенти приймають присягу на вірність і служіння народу. Це не лише слова. То обітниця перед Богом і народом, бо одна рука лежить на Святій Біблії, друга — на Конституції. Патріарх Філарет сказав: “Те, що відбулось на виборах за сприяння Леоніда Кучми — це порушення християнської моралі”. Про те, що Кучма — клятвопорушник, знають усі. А зрада присяги, даної на Біблії,— це вже святотатство. Хоч те, що виявилось на виборах,— лише невеличка частина зла, яке вчинив Кучма і його оточення моєму народу. Щойно понад два тижні він тримав усе суспільство в напрузі, мільйони людей, зневажливо названих ним “купкою”, мерзли на холоді.
Влада вперто й нахабно продавлювала шлях до перемоги на виборах своєму кандидату. Вона прагнула мати гаранта недоторканності свого клану і його багатств. Кращого хунта не знайшла не тому, що його не було, а тому, що не хотіла. Про християнські чесноти, мораль в цьому колі не йдеться. Головне, аби був вірним клану. Недавно колишня однокласниця цього кандидата, добре знаючи його, сказала з екрана 5-ого телеканалу: “Він не має морального права йти на цю посаду”.
А от церква Московського патріархату, УПЦ — її філіал в Україні, колишнього порушника християнської моралі й законів зробили ледь не святим. Священики перетворились в палких агітаторів у рясах. Деякі храми стали мов агітпункти. За гроші ті отці палко будуть агітувати і за Вараву, як і Сабодан агітує за свого кандидата. Вулицями Києва йшли хресні ходи, організовані цією Церквою, аби пригасити запал мітингуючих. Ні, їм толерантні люди не кричали “Ганьба!”, а скандували “Зека — геть!”. Думаю, дохідливо. Усі конфесії приєднались до заяви про чесні вибори, а московська — ні. Попи погрожують навіть відлученням від церкви, якщо прихожанин не проголосує за зека. До підтримки цього кандидата долучились і деякі працівники освіти, культури, охорони здоров’я, не говорячи про владу. Це особливо турбує. Бо свідомість цих людей (навіть з вищою освітою) нижча плінтуса, вони не думають про майбутнє країни, навіть своїх дітей.
І наснився мені страшний сон. Моя Україна стала Уркаїною, стала жити не по законах, а по “понятіях”. Вона стала першою в історії людства державою, якою править колишній кримінальний злочинець. Він — “батько нації”. І потягнулися колишні зеки у народні депутати, керівники. Відсидка в зоні стала критерієм підбору кадрів, університетом. Прилавки завалені наколотими апельсинами, машини “швидкої допомоги” колонами звозять хворих запаленням мізків. А маленька купка “несвідомих” громадян з ностальгією згадує “світлі” часи, коли навіть умовна судимість не давала людині можливості стати рядовим міліціонером, єфрейтором. Б-р-р...
Андрій БОНДАРЧУК,
журналіст.
Telegram Channel