НЕ СВАРІТЬ, НЕВІСТКИ, СИНІВ З МАТЕРЯМИ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.32 € 32.11

НЕ СВАРІТЬ, НЕВІСТКИ, СИНІВ З МАТЕРЯМИ

Шановна пані Катерино! Уже вкотре у вашій рубриці “Любить! Не любить!” піднімається дійсно одвічна проблема “невістка —свекруха”...

Шановна пані Катерино! Уже вкотре у вашій рубриці “Любить! Не любить!” піднімається дійсно одвічна проблема “невістка —свекруха”. І ось я, прочитавши за 19 грудня лист “Не йдіть, дівчата, в невістки”, не втрималась і вирішила написати про своє, дуже наболіле...
Ну чому в усьому винні тільки свекрухи, які виростили для вас, любі невісточки, чоловіків? Я — мати двох дорослих синів. Уже давно маю невісток і онуків. З однією живемо разом. Прийшовши до нас, невістка поступила заочно вчитись у педагогічний вуз. Я допомагала, як могла, — навіть писала їй контрольні роботи. З’явилась дитина — донечка. Невістці доводилось їздити на сесії і на тиждень, і на місяць. А я з дитиною залишалась. Треба було вдома все встигнути і на роботі. Треба було всіх нагодувати, обіпрати.
Оскільки син був без роботи, то, як і більшість молодих людей зараз, почав з дружиною їздити в Польщу. А я знову вдома, з діточками (уже їх двійко було — одне мале, а друге зовсім маленьке). Ми з чоловіком не нарікали, і, як могли, виходили з важкого становища.
Та ось пішла я на пенсію, уступивши місце невістці (у нас один фах). Перший рік вчила її працювати, адже в мене сорок років педагогічного стажу. Ми з чоловіком побудували собі “врем’янку”, а дітям віддали хату. І що ж я маю тепер? Невістка моя, Бог їй суддя, рідко коли озветься лагідним голосом. Внуків, уже школяриків, досить часто не пускає до мене з дідом. Але дитячу душу не обдуриш — діти, як ніхто, відчувають тепло і ласку, і вони завжди зі мною.
А ось син... Як не боляче мені в цьому зізнатись — в усьому він слухається жінку. Ні, заради Бога, не подумайте, що я хочу бути у нього на першому місці. Я хочу тільки, щоб мати була матір’ю, а дружина — дружиною. Щоб кожен син критично ставився і до своєї жінки — може, і вона в чомусь не права. Можливо, і мати помиляється, адже ж вона вже не молода. І їй важко збагнути сучасну молодь. Вона, може, і посварить. Але ж сини повинні вміти простити і захистити своїх матерів. Ми дуже цього потребуємо. Дуже хочеться з роками побачити ласкаву усмішку на обличчі сина, почути лагідне слово. А ви, невісточки, повинні бути мудрими, бо ж час мине швидко, і ви теж станете свекрухами.
Повертаючись до згаданого листа, надрукованого у минулій добірці “Любить! Не любить!”, хочу сказати цій жінці з Володимира-Волинського, яка його написала: “Не судіть строго свекруху. Вона — мати. Подумайте, чи немає і вашої вини в тому, що все так склалось. Можливо, ви хотіли, щоб чоловік ваш був тільки чоловіком, забувши, що він ще й син. Запам’ятайте: не можна посварити матір з сином. Це страшна і невдячна справа. Я не вірю, щоб мати бажала зла своїм дітям. А ще хочеться нагадати українське прислів’я: “Покірне теля двох маток ссе”.
З повагою А.Г.
м.Любомль.