Тривалі обстеження не виявляють ніякого захворювання, лікарі розводять руками, рідні підозрюють симулювання. А людина почувається знесиленою, будь-яка робота здається важкою, зникає інтерес до життя, їжа видається несмачною. Якщо такі симптоми не проходять навіть після відпустки, тривають кілька місяців, супроводжуються ледь підвищеною температурою, збільшенням лімфатичних вузлів, м’язовою слабкістю, болем у суглобах — можна запідозрити, що у вас найпоширеніша недуга ХХІ століття — синдром хронічної втоми. Часто терплять від цього захворювання люди, які вимогливо ставляться до себе, прагнуть чогось досягти у житті, працюють по 10—14 годин на добу. Особливо часто синдром хронічної втоми буває у жінок, які непогано забезпечені, мають вищу освіту і віддають роботі всі свої сили. Припускають, що причинами розвитку синдрому хронічної втоми є тривалі стреси, затяжні інфекції, спадкова схильність, ендокринні порушення. Від розумового перенапруження стаються збої у центральній нервовій системі, головному мозку, імунній системі. Погіршується пам’ять, допікає безсоння, розвивається депресія. В останній час з’явилися ефективні препарати проти цієї недуги, однак вони не є панацеєю, бо лікування потребує комплексного підходу, поєднання з рефлексо- та голкотерапією, психотерапевтичними методами. Лікування синдрому хронічної втоми дуже складне і тривале. Тому краще не допустити захворювання. Навчіться розраховувати навантаження, не ставте перед собою суперзавдань, якщо відчуваєте, що вони вам не під силу. Не забувайте про повноцінний відпочинок.
