Дольські донкіхоти перемагають

Дехто іменує їх донкіхотами. Бо як іще можна назвати людей, які вирвавшись із Криму у 2014 році, де хазяйнувало ФСБ, не лише облаштувалися жити в селі Дольськ Турійського району, але замахнулися на проведення першого сільського фестивалю?

Валерію Поліщуку та Геннадію Чудновцю це таки вдалося. Попри усі негаразди минулого року у селі прогримів етнофестиваль «Єдина країна». Хлопці не здаються і на носі вже нове дійство. Налаштовані вони оптимістично, але грошей таки бракує. Справа у тому, що один з благодійних фондів Волині пообіцяв кошти, але в останній момент відмовився. Тепер  організатори думають, як закрити «дірку» розміром близько 40 тисяч гривень.

 

 – Етнофестиваль почнеться об 11 ранку і триватиме нон-стоп до 24 години. Такий собі 13-годинний марафон, – каже Валерій Поліщук. – Минулого року фестиваль прийняв близько 5 тисяч гостей. Хоча ми звітували лише про 3 тисячі. Ніхто толком не порахує: краще занизити кількість гостей, але не брехати спонсорам. Цього року сподіваємося на 15 тисяч людей. Тому вже робимо додаткові посадкові місця, додаткові туалети, розширюємо паркову. Робимо все для того, щоб прийняти стільки гостей і жодна людина не була незадоволена. Луцькі бізнесмени, представники великих торгових марок, на жаль, не вірять, що можна успішно провести фестиваль у селі.

Дехто іменує їх донкіхотами. Бо як іще можна назвати людей, які вирвавшись із Криму у 2014 році, де хазяйнувало ФСБ, не лише облаштувалися жити в селі Дольськ Турійського району, але замахнулися на проведення першого сільського фестивалю? 

Хоча цей сільський фестиваль вже вийшов за рамки області. Гостей та колективи очікують з-за меж Волині. Тому організатори вдячні спонсорам готельно-ресторанному комплексу «Соминаль» та комплексу відпочинку «Козацькі забави», що які безкоштовно розміщують у себе та годують артистів. Та ще й придумують дозвільну програму.

 – На відкриття запросили колектив, який нещодавно взяв перше місце у Польщі, три місяці тому повернувся з Парижа з гран-прі, а нині вони їдуть в Мілан. Хто це – ми не говоримо. Але те, що глядачі будуть у захваті, ми впевнені стовідсотково, – розповідає про «родзинку» етнофестивалю Валерій Поліщук. – Деяким колективам здалека вже відмовили, бо немає квитків на потяги. Залишився неоплачений львівський гурт, який відкриватиме фестиваль. Не проплачена сцена тощо. Тому шукаємо генерального спонсора.

Організатори запрошують волинські гурти, які ще не встигли зголоситися до участі в «Єдиній країні». Валерій зізнається, що люди не вірять, що організатори не мають з фестивалю заробітку. Навпаки, доводиться іноді докладати з власної кишені. Зате спонсори на кшталт «Перлини Турії», «Волинь-Агро», «Соминаль», які вже працювали з фестивалем, не мали жодних зауважень щодо витрат. Бо за кожну копійку прозвітували.

 Аби зробити захід максимально комфортним, на фестивалі працюватиме дитячий майданчик. З 11 до 22 ранку буде великий дитячий бум, триватимуть ігри та конкурси. Найнято аніматорів, організаторів дитячих свят та дитячих туристичних змагань.

А заспокоїмося ми тоді, коли «Єдина країна» стане волинськими «Таврійськими іграми». 

– Хочемо, аби на фестивалі могли відпочити і батьки, і діти. Щоб останні не заважали першим. Ми беремо на себе відповідальність зробити одноденний дитсадок. Завдання максимум: щоб дитина навіть не подумала вертатися до батьків. Нехай краще батьки з боєм забирають звідти свою дитину, – розповідає Валерій Поліщук.

 

 Для зручності гостей з Ковеля від залізничного вокзалу щогодини просто у Дольськ курсуватиме автобус. Домовляються і про сполучення з Володимира-Волинського. Ідея цього річного фестивалю – об’єднання вогню та води, об’єднання двох ОТГ: Турійської та Луківської. Тож 7 липня фестивалитимуть у Дольську, 8 липня – у Лукові, де о 15 годині відкриють молодіжне відділення на Соминському озері. Молодьо зможе там добре відірватися.

– Наша найбільша заслуга – ми підняли село. Люди почали самоорганізовуватися. Самі прибирають сміття і готові допомагати, – каже Валерій. – А заспокоїмося ми тоді, коли «Єдина країна» стане волинськими «Таврійськими іграми».