У Луцьку студенти дискутували про сексуальну культуру

Про тіло в контексті релігії, мистецтва, масової комунікації дискутували експерти: керівниця театру «ГаРмИдЕр» Руслана Порицька, доктор філологічних наук, професор Марія Моклиця, стриптизер Олександр Тимощук, журналіст сайту «Сегодня», аспірант КНУ імені Тараса Шевченка Володимир Грисюк, фольклорист, доктор філологічних наук, професор Віктор Давидюк, художниця Марічка Островська та поетеса і журналістка Юлія Фінковська. Про це йдеться на сайті СНУ імені Лесі Українки. 

Гості заходу мали змогу активно обговорювати, чи справді сьогодні відбулося засилля інформаційного простору і як можна назвати оголеність XXI століття: провокацією чи мистецтвом. Під час ток-шоу модератор — кандидат філологічних наук, доцент Оксана Косюк апелювала до різних епох та сфер життя, зіставляла релігійний аспект та культ тіла крізь призму масової свідомості. «Голос з народу» — опитування людей на вулиці продемонструвало те, що оголеність у нашу епоху отримала нову інтерпретацію через порнографію, оскільки ці поняття часто ототожнюють. Сексуальна культура сьогодні переживає нову добу, тому цей захід проклав шляхи до нових дискусій та нестандартного обговорення.

Дійство виявилося з одного боку легким і розважальним, що цього вимагав формат ток-шоу, з іншого – таким, що сприяє до глибоких роздумів і дискусій різних поколінь людей.

Єлизавета Нахамець, студентка 4 курсу:
Цей захід – портал у вимір тілесності й оголеності. Розмовляли про актуальні явища інформаційного простору із представниками різних сфер соціального життя, а також здійснили екскурс у добу Середновіччя. Цікаві люди, цікаві теми, цікаві фото. Радію, що побувала на дійстві та вкотре приміряла на собі іпостась модератора.

Людмила Жванія, кандидат філологічних наук, старший викладач:
Ток-шоу на тему «Тілесність в інформаційному просторі», що відбулося на факультеті філології та журналістики сьогодні, як на мене, відповідає всім вимогам до публічних дійств цього жанру: провокативна тема, гості – експерти, що представляли різні сфери науки, мистецтва, а також і сферу еротичних послуг, та суттєво відрізнялись не лише світоглядно, темпераментом, а й за рівнем інтелекту; Оксана Косюк, з її любов’ю до світу «низової» культури, у ролі модератора – все це слугувало чудовим підґрунтям для дискусії такого типу. 

Люди публічно висловлюють своє «фе» у питаннях голизни тіла, проте цілим потоком занурюється в порнографію у вечірні й вранішні години, зважаючи на дані сайтів з «полуничкою».

Володимир Грисюк, аспірант КНУ імені Тараса Шевченка (тема дисертації «Проблема репрезентації сексуальності в українських мас-медіа»), журналіст сайту «Сегодня»:
Як би нам не хотілося привселюдно демонструвати свою байдужість до тем сексу і сексуальності, цей дискурс продовжує розростатися та впливати на кожного з нас. Мені було цікаво почути розповіді науковців стосовно ставлення до тіла людини в різні історичні епохи та в різних культурах. Доволі несподіваними, але новаторськими були й думки митців, театралів. Також вдалою ідеєю було прагнення Оксани Михайлівни зіставити постать священика/монаха зі стриптизером. Шкода, що представники церкви так і не наважилися вийти до людей. Це тільки підтверджує факт, що проблема є. Адже ми живемо у доволі заляканому суспільстві. Наш народ не звик говорити відверто про інтимне (у тому числі й через печальний радянський досвід). Час іде, а звички лицемірити у цих питаннях лишилися. Люди публічно висловлюють своє «фе» у питаннях голизни тіла, проте цілим потоком занурюється в порнографію у вечірні й вранішні години, зважаючи на дані сайтів з «полуничкою». Чи хтось хоче сказати, що секс для нього чужий? Напевно, треба мати величезну сміливість та впевненість у собі, щоб не соромитися своїх інтересів, бажань та думок. Сподіваюся, з часом це зміниться. І подібні проекти завдяки Оксані Косюк тільки сприяють цьому процесу.

Наталія Шульська, кандидат філологічних наук, доцент:
Дійство виявилося з одного боку легким і розважальним, що цього вимагав формат ток-шоу, з іншого – таким, що сприяє до глибоких роздумів і дискусій різних поколінь людей. Ми дізналися від експертів про репрезентацію тілесності в етнографії, літературознавстві, театральному, картинному, танцювальному мистецтві, ЗМІ. Можливо, хтось під іншим кутом зору глянув на оголене тіло. Для мене тілесна оголеність виправдана як мистецьке явище, коли тіло є метафорою. Натомість в українських ЗМІ, які часто женуться за переглядами, здобуваючи при цьому високі рейтинги на матеріалах порнографічного характеру і нехтуючи моральними нормами й журналістськими стандартами, тіло виступає лише пустою картинкою для читацьких кліків. З такою позицією прояву тілесності я не погоджуюся. Усе ж мають бути якісь моральні рамки в сучасному інформаційному просторі.