Журналістка Алла Лісова в статті “Чи відродиться Іваничівський консервний завод?” порушує важливе питання. На мою думку, голова правління ВАТ “Деметра” В. І. Харченко є безпрецедентним “автором” знищення деяких підприємств переробної промисловості області.
Віталій ДЗЮРИЛО, колишній генеральний директор об’єднання “Волиньконсерв”
Журналістка Алла Лісова в статті “Чи відродиться Іваничівський консервний завод?” порушує важливе питання. На мою думку, голова правління ВАТ “Деметра” В. І. Харченко є безпрецедентним “автором” знищення деяких підприємств переробної промисловості області. На Рожищенському консервному заводі був побудований спеціалізований цех з переробки зеленого горошку. Сільгоспвиробники з кожним роком збільшували обсяги вирощування цієї цінної харчової культури. Але п. В. І. Харченко задумала перекласти затрати заводу на виробників сировини і стала платити селянам мізерну ціну за горошок. В перший рік їй вдалось виробників обдурити, бо горошок вродив, а дівати не було куди. Далі — вирощування горошку для заводу з ініціативи В. І. Харченко було запропоновано господарствам Млинівського і Дубнівського районів. У результаті з кожним роком зменшувались обсяги переробки. Нововведені потужності, обладнані імпортними лініями, які відповідали світовим вимогам, не використовувались, бо чужі постачальники не забезпечували сировиною, а з своїми зіпсували стосунки. Дуже спокійно і байдуже за такою роботою, а точніше — занепадом заводу спостерігало районне керівництво. В. І. Харченко підкидала нові “інвестиційні проекти”. Раділа креветкам, які запропонували обробляти польські партнери. Так, у Польщі були закуплені польські закатувальні машини примітивної конструкції для склобанок, які жодного дня не працювали і які довелося замінити своїми, виготовленими заводськими раціоналізаторами. Добре, що в редакції газети “Волинь” є сміливі журналісти, які виступають проти таких захищених “авторитетів”, як В. І. Харченко. За період роботи головою правління ВАТ “Деметра” В. І. Харченко “перемолола” не один десяток спеціалістів, які мали інші погляди щодо організації виробництва, ціноутворення, технічного прогресу.
