ЛЕЙКОЗ «КОСИТЬ» СЕЛЯНСЬКИХ КОРІВОК
Мабуть, зайве сьогодні говорити про те, яку роль у господарстві селянина відіграє корова. Її без перебільшення називають годувальницею...
Олена ДУДКЕВИЧ
Мабуть, зайве сьогодні говорити про те, яку роль у господарстві селянина відіграє корова. Її без перебільшення називають годувальницею.
Втратити її – значить позбутися можливості мати не тільки молоко, а й копійку від його реалізації. Одним словом, без корови у селі життя – не життя. Тому, коли сільгосппідприємства області були розпайовані, а тваринницька галузь зазнала серйозних втрат, з виробництвом молока і м’яса виручав приватний сектор. Тоді й поголів’я великої рогатої худоби у господарствах населення зросло значною мірою. Однак тепер, як свідчить статистика, воно знову почало скорочуватись. Причина не лише в нерентабельності. Часто-густо господар просто змушений позбутися своєї корови через захворювання тварини на небезпечну хронічну інфекцію – лейкоз. У народі цю хворобу називають просто – рак крові.
ЧИ ВАРТО НЕ ДОВІРЯТИ ВЕТЕРИНАРНІЙ СЛУЖБІ?
Яка б не була корова, селянинові важко усвідомити, що хвору тварину потрібно вести на бойню. Тому іноді він навіть відмовляється вірити у висновки ветеринарної служби, яка проводить дослідження тварини, шукає “правди” в інших інстанціях. На це теж є певні суб’єктивні причини, через які спалахують справжні конфлікти, як у селі Холопичі Локачинського району.
Все почалося з того, що у травні нинішнього року худоба у Холопичах була обстежена на лейкоз. Результати приголомшили селян – 35 корів, за висновком ветслужби, виявились хворими. Люди почали бити на сполох. Звідкіля ж ця хвороба взялася? На перших зборах селян завідуюча Затурцівською дільничною ветлабораторією Марія Довбня повідомила, що ще у минулому році в селі було виявлено п’ять лейкозних корів. Селяни з обуренням сприйняли таку інформацію. Якщо хворі тварини були, чому ж тоді їх ніхто не попередив, не розказав, як треба вчинити? Однак на наступних зборах селян пані Марія забрала свої слова назад, мовляв, вибачте, люди добрі, помилилася, здорові були ваші корови.
Але де ж тоді взялося джерело зараження? Запитували люди у ветлікарів, чому дослідження худоби проводиться вже тоді, коли вона пішла на пасовище і може заражувати здорових тварин, а не, скажімо, взимку чи ранньої весни, коли ще худоба стоїть у хліві? На що обласний епізоотолог Микола Беженюк відповів, що взимку робити дослідження неможливо, бо кров, яка береться для аналізу, перемерзає. Крім того, у дільничній лабораторії працює тільки три спеціалісти, на обслуговуванні яких перебуває чотирнадцять сіл, тож провести подвірний обхід нереально. Начальник Локачинського управління зооветеринарії Анатолій Тимофіюк кинув докір на адресу господарів, які неорганізовано проводять виводку худоби на дослідження, а тому самі затягують цей процес.
Пересторогу у селян викликало те, що результати дослідження були ще невідомі усім господарям, як на подвір’ях почали з’являтись заготівельники худоби. “Здавайте свою корову! Вона хвора на лейкоз”, - пропонували вони людям. Дивувало те, звідки львівські підприємці знають, у кого в Холопичах є лейкозні корови. Будь-який зв’язок із заготівельниками локачинські ветеринари заперечують. Кажуть, що інформація про хворих тварин не конфіденційна і її можна почерпнути не тільки у ветеринарній службі. Цікаво, де ще?
ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ ПЕРЕДОСЛІДЖЕННЯ?
Такий розвиток подій посіяв серед селян смуту. Люди почали між собою сваритися, бо не хотіли, щоб у стаді були хворі тварини, тому й почали їх виганяти. Дехто, змирившись зі своєю участю, відразу здав корову. Були й такі, що почали вимагати повторної перевірки своєї худоби. І хоч це було порушенням інструкції з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби в Україні, в якій написано, що “повторне дослідження тварин, які дали позитивну реакцію на лейкоз, категорично забороняється!”, ветеринари погодились зробити ще один аналіз. Після дослідження у Волинській обласній лабораторії із 41 тварини у 25 підтвердився діагноз. При цьому корови, які при першому дослідженні показували позитивну реакцію, вдруге її не показали, тому у селян й закрався сумнів щодо правдивості тих аналізів. Однак ветеринари пояснили, що через певні причини реакція при повторних дослідженнях може випадати, тобто хвора тварина може не показувати ніякої реакції під час наступних досліджень. Багато хто у запевнення ветеринарів не повірив.
Була серед них і жителька Холопичів Лідія Бартова. Її корови пройшли п’ять досліджень і тільки за першим разом показали позитивну реакцію. Возила вона аналізи і в Інститут епізоотології, що у Рівному. Дослідження, проведені в лабораторії інституту, теж не показали ніякої реакції на лейкоз. За словами жінки, спеціалісти лабораторії сказали їй, що корови абсолютно здорові, і що реакція випадати не може. На жаль, Лідія Бартова не запитала прізвищ тих спеціалістів, тому й поспілкуватися з ними не вдалося. Але коли я зателефонувала до директора інституту епізоотології, доктора ветеринарних наук Миколи Мандигри, він сказав, що реакція під час дослідження корів Бартової і справді була від’ємною, але якщо під час першого дослідження тварини зреагували, то вони таки хворі, бо реакція випадати може.
Прокоментувати цю ситуацію я попросила і в директора Волинської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Петра Бойка.
- Розповім один випадок з практики, який стався в Іваничівському районі. У жительки одного із сіл району було встановлено, що корова дала позитивну реакцію на лейкоз. Господиня не погодилася із результатами лабораторного дослідження і почала наполягати на повторному лабораторному дослідженні. Минуло майже три місяці, коли нарешті під її тиском взяли кров від корови, яка вже розтелилась. Дослідження було проведено в Інституті епізоотології (м. Рівне) та у Волинській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини. В обох установах отримано однаково негативний результат – це означало, що корова є нібито здоровою і не уражена вірусом лейкозу. Зрозуміло, що після цього спеціалістів ветмедицини району звинуватили в усіх смертних гріхах, обізвали “ветеринарною мафією”, що все це робиться у змові із заготівельниками, аби будь-яким чином виманити у дядька корову на здачу і ще багато чого такого довелось почути.
Безперечно, після цього корівка пішла в загальне стадо, як здорова до здорових. Але не пройшло й року, як служба знову проводила планове профілактичне дослідження на лейкоз всієї сільської череди. На жаль, результати досліджень виявилися невтішними не лише для господині, у якої у минулому році “ветеринари зробили корову хворою на лейкоз”, а й ще для дев’яти господарів, корівки яких були здоровими, а стали хворими. І при повторному дослідженні всі тварини дали позитивну реакцію - тобто були уражені вірусом лейкозу і жодна реакція на лейкоз не випала і навіть в тієї однієї, яка була “здорова”.
Тож селяни мусять знати, що реакція на лейкоз може тимчасово, на період від кількох тижнів до кількох місяців, випадати. Це може статись тоді, коли дослідження проводиться відразу після розтелу, коли у тварини ослаблений імунітет. Але історія ветеринарної медицини не знає такого прикладу, коли б тварина, яка зреагувала раз, згодом стала здоровою. Вона до кінця свого життя залишається активним джерелом вірусу лейкозу, який виділяється в зовнішнє середовище з молоком, кров’ю при травмуванні або укусах кровосисних комах, з екскрементами (кал, сеча). Не слід також робити повторних досліджень коровам, які дали позитивну реакцію на зараження вірусом лейкозу, бо це завжди несе потенційну небезпеку зараження інших тварин. З іншого боку реакція, якою виявляють, чи тварина уражена лейкозом чи ні, дуже специфічна і ставиться з подвійним контролем, тому діагностична помилка практично виключається.
Залишається тільки поспівчувати тим селянам, чия худоба захворіла на лейкоз, бо, як не крути, а доведеться її збувати. Звісно, ветеринари кажуть, що таку худобу можна тримати у хліві, випасати поза стадом, але наголошують, що молоко від хворої корови небезпечне для здоров’я людини. До речі, штраф для господаря за те, що хвора тварина ходить у стаді, становить аж 8 гривень 50 копійок! Прикро, що в нашій державі не передбачено ніякого відшкодування селянам, які втрачають худобу через лейкоз. Адже, збувши худобу на м’ясопереробне підприємство, можна отримати близько 1-1,5 тисячі гривень. А щоб купити здорову корову, з кишені доведеться викласти щонайменше 2,5-3 тисячі гривень. Та й не так просто купити сьогодні здорову тварину. Працівники ветслужби радять при купівлі корови вимагати ветеринарну довідку або паспорт, в яких повинна бути вказана дата останнього лабораторного дослідження на лейкоз і його результат.
А щоб виникало менше непорозумінь між селянами і ветеринарами, останнім варто більше уваги приділяти інформаційно-роз’яснювальній роботі, постійно інформувати сільські ради про наявність хворих тварин. Зрештою, варто було відповідним службам звернути увагу на заготівельників м’яса, які іноді зареєстровані як підприємці, а, буває, просто працюють “по-чорному”. І хтозна, чи й справді вони не вступають у змову з деякими недобросовісними ветеринарами.
Мабуть, зайве сьогодні говорити про те, яку роль у господарстві селянина відіграє корова. Її без перебільшення називають годувальницею.
Втратити її – значить позбутися можливості мати не тільки молоко, а й копійку від його реалізації. Одним словом, без корови у селі життя – не життя. Тому, коли сільгосппідприємства області були розпайовані, а тваринницька галузь зазнала серйозних втрат, з виробництвом молока і м’яса виручав приватний сектор. Тоді й поголів’я великої рогатої худоби у господарствах населення зросло значною мірою. Однак тепер, як свідчить статистика, воно знову почало скорочуватись. Причина не лише в нерентабельності. Часто-густо господар просто змушений позбутися своєї корови через захворювання тварини на небезпечну хронічну інфекцію – лейкоз. У народі цю хворобу називають просто – рак крові.
ЧИ ВАРТО НЕ ДОВІРЯТИ ВЕТЕРИНАРНІЙ СЛУЖБІ?
Яка б не була корова, селянинові важко усвідомити, що хвору тварину потрібно вести на бойню. Тому іноді він навіть відмовляється вірити у висновки ветеринарної служби, яка проводить дослідження тварини, шукає “правди” в інших інстанціях. На це теж є певні суб’єктивні причини, через які спалахують справжні конфлікти, як у селі Холопичі Локачинського району.
Все почалося з того, що у травні нинішнього року худоба у Холопичах була обстежена на лейкоз. Результати приголомшили селян – 35 корів, за висновком ветслужби, виявились хворими. Люди почали бити на сполох. Звідкіля ж ця хвороба взялася? На перших зборах селян завідуюча Затурцівською дільничною ветлабораторією Марія Довбня повідомила, що ще у минулому році в селі було виявлено п’ять лейкозних корів. Селяни з обуренням сприйняли таку інформацію. Якщо хворі тварини були, чому ж тоді їх ніхто не попередив, не розказав, як треба вчинити? Однак на наступних зборах селян пані Марія забрала свої слова назад, мовляв, вибачте, люди добрі, помилилася, здорові були ваші корови.
Але де ж тоді взялося джерело зараження? Запитували люди у ветлікарів, чому дослідження худоби проводиться вже тоді, коли вона пішла на пасовище і може заражувати здорових тварин, а не, скажімо, взимку чи ранньої весни, коли ще худоба стоїть у хліві? На що обласний епізоотолог Микола Беженюк відповів, що взимку робити дослідження неможливо, бо кров, яка береться для аналізу, перемерзає. Крім того, у дільничній лабораторії працює тільки три спеціалісти, на обслуговуванні яких перебуває чотирнадцять сіл, тож провести подвірний обхід нереально. Начальник Локачинського управління зооветеринарії Анатолій Тимофіюк кинув докір на адресу господарів, які неорганізовано проводять виводку худоби на дослідження, а тому самі затягують цей процес.
Пересторогу у селян викликало те, що результати дослідження були ще невідомі усім господарям, як на подвір’ях почали з’являтись заготівельники худоби. “Здавайте свою корову! Вона хвора на лейкоз”, - пропонували вони людям. Дивувало те, звідки львівські підприємці знають, у кого в Холопичах є лейкозні корови. Будь-який зв’язок із заготівельниками локачинські ветеринари заперечують. Кажуть, що інформація про хворих тварин не конфіденційна і її можна почерпнути не тільки у ветеринарній службі. Цікаво, де ще?
ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ ПЕРЕДОСЛІДЖЕННЯ?
Такий розвиток подій посіяв серед селян смуту. Люди почали між собою сваритися, бо не хотіли, щоб у стаді були хворі тварини, тому й почали їх виганяти. Дехто, змирившись зі своєю участю, відразу здав корову. Були й такі, що почали вимагати повторної перевірки своєї худоби. І хоч це було порушенням інструкції з профілактики та боротьби з лейкозом великої рогатої худоби в Україні, в якій написано, що “повторне дослідження тварин, які дали позитивну реакцію на лейкоз, категорично забороняється!”, ветеринари погодились зробити ще один аналіз. Після дослідження у Волинській обласній лабораторії із 41 тварини у 25 підтвердився діагноз. При цьому корови, які при першому дослідженні показували позитивну реакцію, вдруге її не показали, тому у селян й закрався сумнів щодо правдивості тих аналізів. Однак ветеринари пояснили, що через певні причини реакція при повторних дослідженнях може випадати, тобто хвора тварина може не показувати ніякої реакції під час наступних досліджень. Багато хто у запевнення ветеринарів не повірив.
Була серед них і жителька Холопичів Лідія Бартова. Її корови пройшли п’ять досліджень і тільки за першим разом показали позитивну реакцію. Возила вона аналізи і в Інститут епізоотології, що у Рівному. Дослідження, проведені в лабораторії інституту, теж не показали ніякої реакції на лейкоз. За словами жінки, спеціалісти лабораторії сказали їй, що корови абсолютно здорові, і що реакція випадати не може. На жаль, Лідія Бартова не запитала прізвищ тих спеціалістів, тому й поспілкуватися з ними не вдалося. Але коли я зателефонувала до директора інституту епізоотології, доктора ветеринарних наук Миколи Мандигри, він сказав, що реакція під час дослідження корів Бартової і справді була від’ємною, але якщо під час першого дослідження тварини зреагували, то вони таки хворі, бо реакція випадати може.
Прокоментувати цю ситуацію я попросила і в директора Волинської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини Петра Бойка.
- Розповім один випадок з практики, який стався в Іваничівському районі. У жительки одного із сіл району було встановлено, що корова дала позитивну реакцію на лейкоз. Господиня не погодилася із результатами лабораторного дослідження і почала наполягати на повторному лабораторному дослідженні. Минуло майже три місяці, коли нарешті під її тиском взяли кров від корови, яка вже розтелилась. Дослідження було проведено в Інституті епізоотології (м. Рівне) та у Волинській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини. В обох установах отримано однаково негативний результат – це означало, що корова є нібито здоровою і не уражена вірусом лейкозу. Зрозуміло, що після цього спеціалістів ветмедицини району звинуватили в усіх смертних гріхах, обізвали “ветеринарною мафією”, що все це робиться у змові із заготівельниками, аби будь-яким чином виманити у дядька корову на здачу і ще багато чого такого довелось почути.
Безперечно, після цього корівка пішла в загальне стадо, як здорова до здорових. Але не пройшло й року, як служба знову проводила планове профілактичне дослідження на лейкоз всієї сільської череди. На жаль, результати досліджень виявилися невтішними не лише для господині, у якої у минулому році “ветеринари зробили корову хворою на лейкоз”, а й ще для дев’яти господарів, корівки яких були здоровими, а стали хворими. І при повторному дослідженні всі тварини дали позитивну реакцію - тобто були уражені вірусом лейкозу і жодна реакція на лейкоз не випала і навіть в тієї однієї, яка була “здорова”.
Тож селяни мусять знати, що реакція на лейкоз може тимчасово, на період від кількох тижнів до кількох місяців, випадати. Це може статись тоді, коли дослідження проводиться відразу після розтелу, коли у тварини ослаблений імунітет. Але історія ветеринарної медицини не знає такого прикладу, коли б тварина, яка зреагувала раз, згодом стала здоровою. Вона до кінця свого життя залишається активним джерелом вірусу лейкозу, який виділяється в зовнішнє середовище з молоком, кров’ю при травмуванні або укусах кровосисних комах, з екскрементами (кал, сеча). Не слід також робити повторних досліджень коровам, які дали позитивну реакцію на зараження вірусом лейкозу, бо це завжди несе потенційну небезпеку зараження інших тварин. З іншого боку реакція, якою виявляють, чи тварина уражена лейкозом чи ні, дуже специфічна і ставиться з подвійним контролем, тому діагностична помилка практично виключається.
Залишається тільки поспівчувати тим селянам, чия худоба захворіла на лейкоз, бо, як не крути, а доведеться її збувати. Звісно, ветеринари кажуть, що таку худобу можна тримати у хліві, випасати поза стадом, але наголошують, що молоко від хворої корови небезпечне для здоров’я людини. До речі, штраф для господаря за те, що хвора тварина ходить у стаді, становить аж 8 гривень 50 копійок! Прикро, що в нашій державі не передбачено ніякого відшкодування селянам, які втрачають худобу через лейкоз. Адже, збувши худобу на м’ясопереробне підприємство, можна отримати близько 1-1,5 тисячі гривень. А щоб купити здорову корову, з кишені доведеться викласти щонайменше 2,5-3 тисячі гривень. Та й не так просто купити сьогодні здорову тварину. Працівники ветслужби радять при купівлі корови вимагати ветеринарну довідку або паспорт, в яких повинна бути вказана дата останнього лабораторного дослідження на лейкоз і його результат.
А щоб виникало менше непорозумінь між селянами і ветеринарами, останнім варто більше уваги приділяти інформаційно-роз’яснювальній роботі, постійно інформувати сільські ради про наявність хворих тварин. Зрештою, варто було відповідним службам звернути увагу на заготівельників м’яса, які іноді зареєстровані як підприємці, а, буває, просто працюють “по-чорному”. І хтозна, чи й справді вони не вступають у змову з деякими недобросовісними ветеринарами.