Протест за ґратами: вимагаємо свободи і грошей!

У Городку утримують тих, хто засуджений до обмеження волі, тобто людей, яким суд обрав трохи м’якше покарання, ніж тим, кого засудили до позбавлення волі. Різниця — ​у кількості свобод. Так, перебування у виправному центрі відповідно до закону є менш суворим, аніж у колонії. Наприклад, сумлінним в’язням можна вихідні проводити з рідними, а також працювати на підприємствах, розташованих за межами центру. Скарги засуджених, яких у Городку майже 300, стосуються саме цих прав.

Львів’янин Богдан, один з організаторів акції у виправному центрі, розповідає, що не вийшли на роботу в понеділок майже всі засуджені, окрім кількох, які працюють за контрактами. Скарг у в’язнів, за словами чоловіка, є декілька:

Виїзди на роботу — ​під конвоєм. Працюємо на підприємствах без укладання трудових договорів, без оформлення трудової книжки та з неповним робочим днем. Нашу зарплату центр спершу отримує на свій розрахунковий рахунок, а тоді лише кошти, частину з яких відраховують, переводять на особові рахунки затриманих. Відрахування із заробітної плати відбувається, як на мене, за злочинною схемою. Так, наприклад, якщо у місяць заробити 2000 грн, то на руки видадуть тільки 700–900. А ми харчуємося за власний рахунок.

Адміністрація виправного центру чітко не роз’яснила засудженим порядок і умови утримання, працевлаштування, короткочасних виїздів і т. ін.

Також нам не дозволяють, хоча це передбачено законом, виходити на територію сіл, що у п’ятикілометровій зоні. Сидимо за парканами з колючим дротом, навіть щоб забрати посилку, доводиться довго чекати, поки відімкнуть хвіртку.

А ще кожному засудженому до обмеження волі за сумлінну поведінку можуть надавати заохочення — ​дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні. Адміністрація Городоцького виправного центру цей вид заохочення не застосовує взагалі, мотивуючи це тим, що «не практикує».

Засуджені відправили свою скаргу до поліції, проте, як зазначив начальник Рівненського районного відділу поліції Володимир Рой, в’язні отримають лист із відмовою у порушенні кримінального провадження.

— Адміністрація виправного центру не вчинила злочину, — ​зазначає пан Рой. — ​Засудженим потрібно звертатися до суду з такими скаргами.

У прокуратурі, яка стежить за дотриманням прав засуджених, зазначають, що у Городку в’язні вимагають більшого, ніж дозволено законом. Так, відповідно до законодавства, «засуджені до обмеження волі зобов’язані постійно перебувати у межах виправного центру під наглядом, залишати його межі можна лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру».

— Засуджені, які не порушують порядок виконання покарання і мають сім’ї, після шести місяців утримання можуть проживати зі своїми сім’ями, але у межах виправного центру, — ​зазначає речниця Рівненської обласної прокуратури Людмила Суржук. — ​Дозвіл на короткочасний виїзд дає начальник установи чи його заступник, враховуючи поведінку засудженого під час відбування покарання. Адміністрація виправного центру чітко не роз’яснила засудженим порядок і умови утримання, працевлаштування, короткочасних виїздів і т. ін. Прокуратура Рівненської області зобов’язала керівника зазначеної установи виправити це порушення. Також ми ще перевіряємо інформацію щодо відрахувань із заробітних плат в’язнів. Водночас прокуратура нагадує, що під час проведених у 2018 році перевірок у зазначеній установі було виявлено порушення щодо дотримання конституційних прав в’язнів. Було притягнуто до відповідальності 22 службові особи Городоцького виправного центру.

Левко ЗАБРІДНИЙ