То туди ми йдемо чи не туди? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.04 € 27.90
То туди ми йдемо чи не туди?

Чи доїде наш поїзд до Брюcселя?

Фото: asn.in.ua.

То туди ми йдемо чи не туди?

Українська центральна влада взяла курс на ЄС та НАТО. Однак опитування показують: 73% громадян вважають, що країна рухається у неправильному напрямку. Ви згодні з цим?

   Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):

— Я не згоден. Думаю, що у багатьох українців є роздвоєність, коли про одне і те ж у їхніх головах можуть уживатись протилежні, взаємовиключні думки. Але в цьому випадку, якщо люди кажуть, що країна не туди рухається, вони мають на увазі власні інтереси, тобто ціни, тарифи і таке інше, а не орієнтир держави на Захід. Водночас це дає підстави нашим ворогам заявляти, що, мовляв, курс на ЄС та НАТО веде до збідніння, трактувати у вигідному для себе світлі. Тож ці моменти треба чітко розрізняти, не піддаватись на маніпуляцію.

     Володимир ФЕСЕНКО,
політолог (м. Київ):

— Не можна порівнювати ці два напрямки. Тому що опитування показують: абсолютна більшість підтримує європейську (понад 50%) і відносна більшість (близько 45%) — ​євроатлантичну інтеграцію. Відповідь на питання — «Правильно чи неправильно» рухається держава — переважно стосується оцінки внутрішніх справ, соціально-економічної ситуації. Скажу парадоксальну річ: завжди, за всіх президентів і урядів, респонденти, а це, як правило, понад 60%, а дуже часто і більше 70%, казали, що країна розвивається в неправильному напрямку. Тобто, це не нинішня ситуація, а постійна, яка відображає незадоволення українців рівнем свого життя і наявністю численних соціально-економічних проблем.

     Ольга КУЛІШ,
заслужений журналіст України, секретар НСЖУ 
(м. Луцьк):

— Я не довіряю віт­чизняним соціологічним дослідженням. А щодо сприйняття українцями зовнішньополітичного курсу держави, то близько ста відсотків дітей також заперечують необхідність робити ранкову зарядку чи харчуватися здоровою їжею… Мабуть, більшість людей не має достатньо інформації, щоб зробити висновок, куди краще рухатися країні. Такі рішення справді має приймати Верховна Рада. Нині влада робить кроки в бік ЄС, але мені здається, що дорога ця ще дуже далека.

     Володимир ШЕНДИБИЛО,
заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк):

— По-перше, звідки взялася ця цифра –73 відсотки? Мене, наприклад, ніхто не запитував, за який я курс. І вас, напевне, теж. На жаль, дуже часто соціологічні опитування є замовними, особливо це відчувається перед виборами. Тому потрібно «фільтрувати» подібну інформацію, не сприймати все на віру.
По-друге, мусимо навчитись мислити стратегічно, не «купуючись» на такі аргументи, що, мовляв, Україну ніхто не чекає в ЄС чи в НАТО. Нам давно треба було брати приклад із постсоціалістичних країн Європи, Прибалтики, які відразу чітко визначилися з курсом, не озираючись назад. Якби й наша держава так само рішуче поставила перед собою стратегічну мету — ​рухатися в напрямку ЄС і НАТО — ​і над цим усі роки послідовно працювала, то і результат був би інший, і не було б революційних подій, коли люди піднялися, щоб захистити європейський вибір. Думаю, сьогодні навіть припускати можливість зміни напряму — ​це гріх перед дітьми, онуками, перед тими, хто стояв на Майдані.

     Ігор ГУЗЬ,
народний депутат України (м. Луцьк):

— Результати соціологічного опитування не завжди відображають реальний стан справ. Я, наприклад, вважаю, що Україна рухається у правильному напрямку. І сподіваюся, так думає більшість населення. Нам треба йти у ЄС і НАТО, змінюватися в той бік, куди хоче народ. У нас демократична країна. І якщо виборець має якісь зауваження до влади, якщо вона не задовольняє його, — ​хай змінює її. Буде мати таку можливість на виборах. А до зростання цін, комунальних тарифів, на які можна почути нарікання, причетні державні чиновники. З них і треба питати.

     Олег КУХ,
голова Любешівської ОТГ (смт Любешів):

— Я належу до тієї 27-відсоткової меншості, яка переконана, що країна йде правильним шляхом. Кроки, зроблені керівництвом та народом за останні чотири чи п’ять років, вважаю абсолютно логічними. Той вектор розвитку, який був визначений літ 10 тому, на мою думку, був неправильний. Усе-таки ми держава, яка має ставити мету дорівнятися до європейських принципів і цінностей. Тому і ЄС, і НАТО мають бути нашим пріоритетом. Бо бачимо, що зробили і що роблять ті, хто обіцяв захист і підписав Будапештський меморандум.

     Святослав КЛІЧУК,
голова громадської організації «За чесний тендер» 
(м. Рівне):

— Курс на ЄС та НАТО — ​єдино правильний напрямок, хоча люди оцінюють його за своїми суб’єктивними критеріями. Мовляв, долар виріс чи ціни підвищилися, значить, країна рухається неправильно. Але результати змін здебільшого проявляються через деякий час. І ми також згодом їх відчуємо. Зараз потрібно активніше впроваджувати реформи, аби позитивні зміни швидше стали очевидними.

     Олександр ГУЧ,
активіст Євромайдану, сільський голова 
(с. Дерно Ківерцівського району):

— На мою думку, саме зараз ми рухаємось у правильному напрямку, тому що північно-східний сусід нас туди й штовхає. І ми маємо докласти максимум зусиль, аби об’єднатися з європейським світом. Лише тоді зможемо дати гідну відсіч ворогу, який продовжує вести війну на нашій території. Мене, чесно кажучи, дуже дивує те, що більшість українців вважають інакше. Особисто я обома руками підтримую євроінтеграцію — ​це можливість змінитися кожному з нас і змінити країну.

     Євгенія ХАРКІВ, 
громадська активістка, краєзнавець (с. Скригове Горохівського району):

— Я думаю, що рух в ЄС та НАТО — ​правильний напрямок розвитку нашої держави. Це перспектива для нового покоління, для наших дітей. Ми ж європейська країна, тому це необхідно. Але не впевнена, чи насправді ми робимо кроки в бік цієї інтеграції. Зараз мені здається, що влада більше зайнята виборами. Хоча сподіваюся, що розумний вибір українців переможе і політики працюватимуть на благо народу.

     Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):

— Не повністю згоден. На моє тверде переконання, ми якраз рухаємося в правильному напрямку. І ніхто, напевно, не візьметься заперечувати, що в останні роки робиться багато, аби ввійти в спільноту європейських країн. Інша справа, що швидко стати в один рівень із ними непросто. Аби досягнути європейського життя, потрібно багато трудитися, і, звісно, викорінювати ті негативні явища, які відкидають Україну далеко від перших місць за рівнем розвитку, добробуту і культури. Також вважаю, що в час інформаційної війни потрібно чіткіше, більш дохідливо та наполегливо працювати в цій сфері.

     Андрій ТУРАК,
директор ПОСП імені Шевченка Горохівського району, депутат обласної ради 
(с. Угринів Горохівського району):

— Схильний думати, що коли мова йде про курс на ЄС і НАТО, то більша частина українців обома руками «за». Коли 73% були проти, то швидше за все вони мали на увазі, так би мовити, внутрідержавні напрямки — ​економічний, кадровий, правовий. Всі бачать, що не від доброго життя люди, переважно молоді, залишають країну, яка бідніє. Кадровий голод відчувається в усіх сферах. Навіть нам, аграрникам, не вистачає спеціалістів, хоч роботу в селі знайти непросто. Але найгірше — ​це корупція, яка все роз’їдає зсередини. Ніби проводяться реформи, створені антикорупційні інституції, а змін не видно. Люстрація буцімто пройшла, але ті самі особи залишилися на посадах. Якщо не почнемо ґрунтовно і по-справжньому боротися з цією бідою, остаточно зайдемо в якісь хащі, вибратися з яких буде нелегко. Та й хто візьме нас у Європу з таким «мішком корупції»?

     Микола ВЕЛЬМА,
редактор громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини», заслужений журналіст України 
(м. Ковель):

— Я вважаю, що при всіх наших прогалинах й упущеннях ми рухаємося у правильному напрямку. Зокрема й те, що взято курс на ЄС та НАТО, є плюсом: Україна — ​європейська держава — ​повинна прагнути до цивілізованого світу. А незадоволення людей викликане багатьма внутрішніми проблемами. Вони є, і їх треба краще та ефективніше розв’язувати.
Скажу таке: цього року ми будемо відзначати 28-му річницю Незалежності України. І те, що збережено державність, — головне. Згадаймо, скільки разів у ХХ столітті наш народ виборював незалежність, але знову і знову втрачав її! Повертаючись до того, що чимало людей незадоволені державним курсом, хочеться сподіватися, що вибори як президентські, так і парламентські, а також до місцевих рад мають послужити ефективнішому виконанню започаткованих реформ і тому, що країна буде розвиватися заради кращого життя кожного з нас.

Бліц провели 
Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Євгенія СОМОВА, Людмила ВЛАСЮК, 
Сергій НАУМУК, Тамара ТРОФИМЧУК, Олег КРИШТОФ, Катерина ЗУБЧУК, 
Мирослава КОЗЮПА, Василь УЛІЦЬКИЙ.