Хоч газету “Волинь” я передплачую понад тридцять років, але з листом звертаюсь уперше. А змусила мене, головного агронома, взятись за перо критична ситуація, що склалась у нашому СВК “Млинівський”, що в Ратнівському районі. Колись міцне господарство тепер — на грані банкрутства.
“Хоч газету “Волинь” я передплачую понад тридцять років, але з листом звертаюсь уперше. А змусила мене, головного агронома, взятись за перо критична ситуація, що склалась у нашому СВК “Млинівський”, що в Ратнівському районі. Колись міцне господарство тепер — на грані банкрутства. Торік у лютому увагу млинівчан привернув невеликий матеріал під заголовком “Зарплату — без затримки”, надрукований у райгазеті “Ратнівщина”. Поряд з іншими в ньому згадувався і наш СВК, як такий, що не має заборгованості по зарплаті. Робітники і спеціалісти вкрай обурились. Адже насправді у господарстві заборгованість по зарплаті тоді становила понад 20 тисяч гривень. Невдовзі з’ясувалося, що голова СВК Павло Ковч та головний бухгалтер Євгенія Ковальчук вдались до афери — дали фальшивий звіт у райвідділ статистики. Скільки вже можна брехати і безсоромно дурити людей? А хто дає Павлу Ковчу право розпродувати основні засоби виробництва, зокрема, трактори, машини, які, як відомо, є часткою нашого майнового паю? Не назвеш нормальним явищем і те, що торік господарство не продало безпосередньо на м’ясокомбінат жодної голови худоби, а тільки заїжджим бізнесменам. Думаєте, гроші здавали після цього, як належить, у касу? Глибоко помиляєтеся. Час від часу голова організовував звіти за отримані гроші від реалізації худоби видатковими ордерами. З повагою Микола Литвин, головний агроном СВК “Млинівський” Ратнівського району”. Цей лист — крик душі людини, яка в цій скрутній ситуації не піддалась апатії, а кинула виклик безвідповідальності. На це здатний далеко не кожен. Підстав же для тривоги — більш ніж достатньо. Колись у “Млинівському” утримували майже 1800 голів худоби, в т. ч. 500 корів і від кожної за рік надоювали в середньому понад 3400 кілограмів молока. Зернових, скажімо, збирали на круг по 32 центнери. І картопля родила добре, і буряки. А за останні роки господарство розгубило всі здобутки і скотилось у прірву, з якої не так-то просто вибратись. Млинівська молочно-товарна ферма, якою колись так гордилися, скоро стане пусткою. Нині тут залишилось всього-на-всього 124 голови великої рогатої худоби, з них 60 корів. За минулий рік одержали в середньому від кожної лише... 755 кілограмів молока Торік вирощували, по суті, одні зернові культури. Проте врожайністю вони не порадували. А від вирощування картоплі, цукрових і столових буряків, моркви, капусти тут взагалі відмовились. Не займаються, як слід, і насінництвом багаторічних трав. У результаті — за підсумками минулого року, “Млинівський” мав близько 200 тисяч гривень збитків. А на початку нинішнього року у Млиново в зв’язку з вкрай невтішними наслідками господарювання та критичним фінансовим становищем, забили тривогу. На зборах побували голова райдержадміністрації Микола Круглій та його заступник, начальник райсільгоспуправління Сергій Левківський. Голові Павлу Ковчу було серйозно вказано на недоліки в керівництві кооперативом. А в кінці березня Ковч уже звітував перед засновниками сільгоспкооперативу. Хоча назвати це звітом аж ніяк не можна, оскільки, як стверджує голова райкому профспілки працівників АПК Володимир Шмиговський, який брав участь у звітно-виборних зборах, голова правління в основному аналізував роботу за минулий рік, а не за три останніх роки, як цього вимагає статут. До того ж у його доповіді не була дана оцінка роботи членів правління, спеціалістів, керівників середньої ланки, не було й критики, і самокритики. Нічого не сказав він і про трудову та виконавську дисципліну, організацію праці, про наведення елементарного порядку в господарстві. Однак і в залі серед присутніх на зборах панувала повна байдужість. Але тут слова попросив головний агроном Микола Литвин. Його виступ прозвучав як крик душі. Особливо дісталось “на горіхи” голові кооперативу Павлу Ковчу за зловживання владою, за те, що розпоряджається колективним майном, неначе своїм власним. Скажімо, захотілось йому продати два трактори та вантажного автомобіля КамАЗ — здійснив задумане. Такого рішення добився від зборів засновників СВК. Проте воно не дійсне. Адже опікуватися долею майна — виключна компетенція зборів співвласників майнових паїв. За продані трактори і автомобіль КамАЗ у касу кооперативу мало надійти не менше 26 тисяч гривень. Однак ті гроші туди не потрапили. Була у Млиново чудова зерноочисна машина “Петкус” — її продали за безцінь. У березні невідомо куди зник з тракторного стану останній культиватор для обробітку просапних культур. Виступ Миколи Литвина багатьох зачепив “за живе”. Але ніхто з присутніх не підтримав його, не побажав висловити свої думки. На зборах навіть не прозвітувала голова ревізійної комісії, хоча їй було що сказати. Це сталося з волі того ж таки голови правління, який не вніс її звіт у порядок денний. І вибори керівника СВК засвідчили повну байдужість учасників звітно-виборних зборів до майбутньої долі господарства. Ніхто із засновників не наважився висунути кандидатуру на пост голови. Це зробив пенсіонер Василь Кухар, який не є членом кооперативу. Щоправда, коли головуючий на зборах Дмитро Карпик поставив на відкрите голосування запропоновану єдину кандидатуру Павла Ковча, не піднялось жодної руки. Однак і проти проголосувало тільки двоє. Головуючий швидко зорієнтувався у цій непростій ситуації. “Раз тільки двоє “проти”, то, значить, всі інші — “за”,— заявив він. Весняний екзамен у Млиново в черговий раз “провалили”. Ярі культури спромоглися посіяти всього-на-всього на ... 53 гектарах. І озимих зернових восени мають небагато — лише 180 гектарів. Я був свідком, як тут сіяли моркву (а це було в середині травня). Організовував роботу особисто голова, бо головний агроном без внесення міндобрив сіяти її категорично відмовився. Оскільки ні культиватора, ні сівалки в господарстві нема, то Ковч звернувся за допомогою до сусідів-кортелісців. Сівачем голова поставив свого заступника Дмитра Карпика. Поряд на тригектарній площі, де планувалось посіяти столові і цукрові буряки, курсував трактор з причепом. На ньому стояли якісь чоловіки і розмахували лопатами. З’ясувалося, що то інженер, механік, завфермою і завтоком вручну розкидають по полю мінеральні добрива, яких ще трохи “нашкребли” у складі із старих запасів. У цей час сюди “Волгою” під’їхав Павло Ковч. Побачивши автора цих рядків, відразу ж випалив: — Видно вам більше нічого робити. Ви ж не міліція, що тут допитуєтесь! А коли трохи схолонув, сказав, що сіяти міндобрива вручну вигідніше. Як з’ясувалося, в кооперативі є “РУМ”, але стоїть без коліс. Виходить, що Павло Олексійович почуває себе в господарстві таким собі “удільним князьком”, якому в його “вотчині” все дозволено. Гадаєте, пробачив він непослух головного агронома щодо сівби моркви? Ні. Уже наступного дня примусово послав його на п’ятнадцять днів у відпустку за свій рахунок. Хоч добре розумів, що вчинив незаконно, адже Миколу Литвина на останніх звітно-виборних зборах обрали головою профкому СВК. Дарма, що потім та морква заросла бур’янами мало не по коліна, що столові і цукрові буряки, де так старанно спеціалісти вручну розкидали міндобрива, через забур’яненість довелось передисковувати. “Підлила масла у вогонь” і скарга Литвина до редакції “Волині”. Ознайомившись тоді з нею, голова вибухнув: “Я — аферист?!.. Я йому дам афериста!..”. Пояснював, що продає майно кооперативу, бо треба розраховуватись з різними боргами. Відкидає голова і твердження Литвина про приховування заборгованості по зарплаті. Хоч навіть працівники контори обурювались, що зарплати давно не бачили. Микола Литвин пригадав, що останній раз тримав у руці “живі гроші” в листопаді минулого року. Тоді голова “розщедрився” і виділив по п’ять гривень. У головного бухгалтера Євгенії Ковальчук я поцікавився, яка ж реальна заборгованість господарства по зарплаті? І Євгенія Павлівна щиросердечно зізналась. На 1 березня цього року, наприклад, вона становила 30 тисяч гривень. Прозвітувались же у райвідділ статистики — що лише 4,5 тисячі. Микола Литвин тим часом звернувся зі скаргою до голови райдержадміністрації Миколи Круглія. Микола Панасович доручив своєму заступнику Сергію Левківському виїхати у Млиново і розглянути скаргу на зборах. Правда, на них із рядових працівників був присутній лише один механізатор, решта — керівники і спеціалісти. Зачитати скаргу доручили головному бухгалтеру. Однак та відмовилась. Скаргу так і не розглянули. А в середині червня керівників і спеціалістів “Млинівського” “чистили” вже у райсільгоспуправлінні на черговій колегії. І знову було дано їм термін (цього разу тиждень — авт.) для наведення порядку. Ось так і продовжують засідательську метушню. ... Наступного дня після повернення з відрядження Павло Ковч зателефонував мені, щоб “владнати справу”. Ковчу є чого хвилюватися. Більш ніж досить підстав, щоб особою “удільного князька” всерйоз зацікавились правоохоронні та контрольно-ревізійні органи. Іван КАПІТУЛА.
