До редакції надійшов відкритий лист, адресований голові облдержадміністрації Анатолію Французу та луцькому міському голові Антону Кривицькому. Керівники 16 обласних громадських організацій та партій висловлюють свою стурбованість нав’язуванням жителям міста й області сурогатів неукраїнської, так званої масової культури, і заявляють рішучий протест проти цього.
До редакції надійшов відкритий лист, адресований голові облдержадміністрації Анатолію Французу та луцькому міському голові Антону Кривицькому. Керівники 16 обласних громадських організацій та партій висловлюють свою стурбованість нав’язуванням жителям міста й області сурогатів неукраїнської, так званої масової культури, і заявляють рішучий протест проти цього. Серед тих, хто підписав цього листа, голови обласних організацій Національних Спілок письменників і журналістів — Василь Гей та Анатолій Якуб’юк, крайової організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” — Володимир Баран, Союзу українок — Любов Ганейчук, Луцького братства св. апостола Андрія Первозваного — Андрій Бондарчук, обласних організацій товариства “Холмщина” — Микола Онуфрійчук, Конгресу українських націоналістів — Олег Максимович, Української народної партії — народний депутат України Борис Загрева, партії “Реформи і Порядок” — народний депутат України Володимир Бондар та інші. Нижче друкуємо текст відкритого листа. Шановні Анатолію Йосиповичу, Антоне Федоровичу! Ми, представники інтелігенції Луцька, громадських і політичних організацій, звертаємося до вас із рішучим протестом проти грубого, антиконституційного і, врешті-решт, неестетичного нав’язування жителям міста й області, гостям нашого краю сурогатів неукраїнської, так званої масової культури. Незважаючи на конституційне положення (10 стаття) про державність української мови, відповідне рішення Конституційного суду, чинний у країні Закон про мови, порушення зустрічаємо в нашому місті на кожному кроці. Особливо прикро вражає недотримання закону, мовної культури у сфері обслуговування та рекламі. Відбувається витіснення, вимивання ринковою хвилею не лише державної мови, а й українського, національного змісту побуту та життя. Русифікована та американізована масова культура суперечить ідеї незалежності нашої держави. Навальна стихія бездумності, байдужості до національних проблем, дія за принципом: “Плати гроші — і пиши що хочеш” загрожують втратою нашої історичної самобутності. Тільки національна культура, традиції і самосвідомість народу можуть забезпечити пріоритетне місце України у так званому процесі глобалізації. Зрештою, кожен народ у світі прагне зберегти свою ідентичність, а значить і себе як націю. Як людський організм, так і народ має інстинкт самозбереження та імунітет проти хвороб меншовартості й колоніального гноблення та приниження. Висловлюючи прикрість за людей із низьким рівнем національної свідомості, ми не можемо миритися із фактами приниження національної гідності українців і закликаємо вас дати їм відповідну правову оцінку, сподіваємось на ваше рішуче втручання у процес, можна сказати, оглуплення громадян. Про це неодноразово писалося в пресі, але відповідне реагування влади відсутнє. Наводимо окремі факти, що підтверджують вищесказане, і вимагаємо вашого втручання згідно з чинним в Україні законодавством. 1. Іноземні написи у вивісках та рекламі торговельних закладів м. Луцька суперечать статті 35 Закону про мови, де сказано: “Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. п. виконуються українською мовою. Поряд із текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою”. Ось факти порушень цієї статті закону. Вулиця Лесі Українки: написи: “Diesel”, “Levis”, “Canda”, “SV Com”; проспект Волі: “Daewoo electronics” (приміщення обласної бібліотеки для юнацтва), “Sadolin” (будинок аптеки), “Xerox” (облпрофрада). Зневагою до українців і своїх покупців, порушенням Закону про мови є написи іноземною мовою на більшості аптечних пунктів фармацевтичної фірми “Gedeon Richter”. У книжковому відділі Луцького центрального універмагу всі стіни обвішані російськими, до убогості примітивними з художнього погляду текстами. А там же працюють молоді освічені дівчата. Хто ж нав’язав їм цей примітив, який щодня спостерігають сотні людей? 2. Часто-густо в рекламі порушуються елементарні норми українського правопису: “Волиньтабак” (слова “табак” в українському словнику нема), “Торгівельна марка” (правильно — “торговельна”), “Лакомка” (треба “Ласунка”, Центральний ринок), аптечні кіоски “Доктор” (у значенні “лікар” це слово вживається лише як розмовне, відтак у рекламі й назвах закладів воно недоречне). 3. Абревіатурні назви торговельних підприємств, такі як “Вопак” (Театральна площа), “Пано” (пр. Волі), “Левдів”, “Антарес”, “Ревлон”, “Ортеол”, “Тигрес”, “Олдем” і т. п., по суті, є словами-покручами. Вони не прикрашають міста, не вписуються в традиції нашої культури. Деякі з цих назв є двозначними, деякі — абсурдними: продукти харчування “Орфей”, магазин продуктів “Сова”. Виявом невігластва і примітиву є напис назви магазину, що знаходиться під управлінням у справах преси та інформації (вул. Лесі Українки) — “Фасончик-піжончик”. Адже розмовне слово “піжон” тлумачиться як той, хто любить пишно одягатися і пустий, легковажний чоловік. Про стихійний характер процесу найменування торговельних підприємств свідчить і їх однаковість у місті: “Світ гардин”, “Світ паркету”, “Світ канцелярії”, “Світ кави”, “Смачний світ”, “Фаворит”, “Барон”, “Фараон”. 4. Водії міських маршруток не повинні нав’язувати пасажирам своїх смаків, російськомовних, часто-густо примітивних, вульгарних за змістом пісенних записів. Адже салон таксі — не дискотека і не всім гучна музика до вподоби. Це стосується і торговельних закладів. Зокрема, “Піццерія” на вулиці Лесі Українки постійно озвучує російськомовною “попсою” всю вулицю. 5. Вважаємо за доцільне прийняти на рівні самоврядування рішення про притягнення до відповідальності за порушення, що посягають на громадський порядок, зокрема, за брутальне лихослів’я в громадських місцях згідно з “Кодексом України про адміністративні порушення”. Нині нецензурщина лине на вулицях та в інших місцях постійно, зневажаючи, ображаючи перехожих. 6. Переконані, що давно назріла необхідність завершити перейменування вулиць міст і сіл області, звільнити їх від імен вождів і діячів, назв, пов’язаних із тоталітарним минулим, геноцидом українського народу. Місто Луцьк, як і інші міста області, не належить лише торговцям і вони не мають права засмічувати їх абсурдними написами, що не несуть ніякої інформації, не кажучи вже про виховний момент. “Найстрашніше для народу, для нації — занепасти духом, зневіритися, морально знесилитися”,— зауважує наш земляк, академік Микола Жулинський. Наведені вище факти свідчать про те, що байдужість до рідної мови й культури є ознакою духовного занепаду нації. Це дуже тривожна тенденція. Вона загрожує державі неоколоніальністю, а народові — втратою своєї національної самобутності.
