ОБРІЗАЛИ ТОРЧИН ПО САМІ НУЖНИКИ

Григорій ГУРТОВИЙ,
вчитель-краєзнавець

Слідкуючи за публікаціями в пресі, бачу, що інтерес людей до адміністративно-територіальної реформи згасає.

Бо, крім позитиву, чимало в цій реформі і непередбачуваного. Вулиці селища Торчин обклеєні листівками Християнсько-демократичної партії, у яких стверджується, що в результаті тієї реформи на Україні будуть ліквідовані аж 210 сільських районів. Добре це чи погано, - сказати важко. Але люди тривожаться, чи не ускладнить це їхнє життя.
А в торчинців є підстави говорити про те, що реформа все ж потрібна. Може, не в такому масштабі, але необхідна. Це вже вкотре прозвучало і на сесії селищної ради. Справа в тому, що понад півтори тисячі гектарів споконвічних торчинських земель під час укрупнення колишніх кількох колгоспів механічно відійшли у підпорядкування сусідніх сільських рад. Люди говорять: “Обрізали Торчин по самі нужники...”
А тепер про те, як це сталося. Усі пам’ятають, який шалений опір чинили люди насильницькій колективізації. Тільки під кінець серпня 1948 року завдяки погрозам вдалося “вламати” кількох торчинців здати землю, коней і реманент до передбачуваного гурту. А навесні 1949 року аж 133 господарства об’єднали в колгосп імені Калініна. Землю звели в єдиний масив. Вийшло 722 гектари. У вересні “дотиснули” райкомівці і південну частину Торчина. Там створили колгосп імені Щорса. До нього ввійшли 110 одноосібників.
Доля цих двох колгоспів була такою ж, як і решти колективних господарств Волині. У хрущовський час, щоб хоч якось вийти зі скрути і, підвищивши ефективність праці, наздогнати Америку по виробництву продукції на душу населення, ці колгоспи укрупнили. Колгосп імені Щорса приєднали до колгоспу сусіднього села Буяни. Туди механічно, без урядового указу, і споконвічні торчинські землі приписали.
Це сталося і з колгоспом імені Калініна. До нього приєднали землі села Боратин (тепер Веселе). Спочатку контора була в Торчині. А потім перевели її в Боратин (Веселе). Тій сільраді теж механічно, без урядової постанови підпорядкувалися 722 гектари споконвічних торчинських земель.
Таким чином понад 200 колгоспних родин уже працювали в сусідніх селах, там і зарплату отримували.
Коли у 1989 — 1991 роках відроджувалась незалежна Україна, група торчинців побувала на прийомі у тодішнього голови обласної ради Володимира Блаженчука з питань повернення Торчину незаконно відчужених земель. Володимир Іванович тоді сказав: “Це можна. Хай селищна рада з архівів зробить викопіровку тих земель, розгляне питання на сесії селищної ради і рішення-прохання передасть в обласну раду”. Але тодішнє керівництво селищної ради не захотіло займатися цим питанням, бо порушували його так звані рухівці. Тоді лист з таким проханням надіслали до Верховної Ради. Влада швидко змінювалась, і в обласну раду та адміністрацію прийшли інші люди. Надісланий їм з Верховної Ради лист був переадресований керівництву Луцького району. А звідти гримнули: це питання вирішити не можна, бо землі, мовляв, розпайовані.
У новому листі до Верховної Ради було пояснення, що розпаювання аж ніяк не заважає вирішенню справи. Бо земельні паї отримали торчинці, які змушені платити податки за свою землю у сусідні сільради. А якби вдалося повернути землі Торчину, то податки йшли б у селищний бюджет.
А поки що про цю ситуацію мало що не анекдоти ходять. Колишня медсестра школи Ольга Совира каже: “Живу в Торчині. Хата стоїть на торчинській землі, а скирта соломи, що на городі, уже на веселівській...” Навіть озерце Луг, яке здавна хлюпоче в межах Торчина, належить до території Веселівської сільської ради. Колись біля цього Лугу відпочивали торчинці: купались, плавали, загоряли на піщаному березі. А керівництво веселівського сільгосппідприємства чомусь зробило на березі Лугу фермський басейн-відстійник. Луг замулився, став смердіти. Не раз депутати селищної ради писали листи-протести в районні інстанції та екологічну службу. Але проблему вирішити так і не вдалося. Боратинська новозабудована вулиця, що в Торчині, знаходиться далеко, за кілька кілометрів від Веселого. Але частина цієї вулиці належить до сусіднього села, - теж анекдот.
Цьогоріч питання про повернення містечку Торчин його земель знову розглядалось на виконкомі селищної ради. Більшість депутатів проголосувала “за”. Хто ж вирішить цю давно наболілу проблему? Чи не час і районному, і обласному керівництву, не чекаючи на адміністративно-територіальну реформу, щось таки зробити?..