Пишу, бо певна, що топоніміка краю повинна бути тісно пов’язана з її історичним корінням, видатними особистостями, які народились, жили, творили на теренах нашої землі. В більшості воно так і є.
Галина КАЖАН, заслужена артистка України
Пишу, бо певна, що топоніміка краю повинна бути тісно пов’язана з її історичним корінням, видатними особистостями, які народились, жили, творили на теренах нашої землі. В більшості воно так і є. Але останнім часом все більше з’являється в нашому місті назв вулиць, до яких дуже важко звикнути, бо мешканцям міста складно зрозуміти, що спільного у древнього Лучеська з отим Вишенським (якого інколи плутають з Іваном). Тож, якого Вишенського? Так жителі і не знають? Колись, на зорі Волинського телебачення, я проводила телевікторину: «Чи знаєш ти своє місто?». І якраз ця тема була визначальною в запитаннях до телеглядачів. Часто-густо мені як автору і ведучій цієї програми доводилось і самій давати відповіді на всі запитання. Працювати доводилось довго, шукати пояснення в архівах, консультуватися з Іриною Левчанівською. Згодом програма була приречена на забуття, позаяк не мала ніякої підтримки зі сторони влади, хоча цікавість лучан до неї була. І ось зараз через багато років я почула з вуст депутатів нашої міської ради, що на останній сесії представником фракції «Луцьк європейський» Антоном Сосновським була озвучена пропозиція перейменувати вулицю Медведєва на Георгія Гонгадзе. Чи не надто поспішна пропозиція? Навіть при всій повазі до журналіста, до його найбільшої чесноти — відваги, яка тоді була не в кожного представника ЗМІ. І все ж з великої поваги до Георгія Гонгадзе, до його високих професійних обов’язків я не можу погодитись, що саме ця або будь-яка інша вулиця має носити його ім’я. Бо чому досі немає вулиці Олександра Богачука чи Кості Шишка, які жили поруч з нами, ходили цими вулицями?.. Чи може менш гідні і відомі краянам? Це було б логічніше і справедливіше. Я вже боюсь торкатися тих назв іншомовного походження, якими кишать вивіски барів та всіляких забігайлівок, фірм та клубів. До речі, в цивілізованих, демократичних державах, таких, зокрема, як Франція, у законі захисту мови є стаття, в якій чітко сказано, що власник приватного закладу, назва якого не франкомовна, сплачує податок на користь розвитку державної мови. Отож чи не варто створити при міськраді комісію, яка б вивчила ситуацію з назвами в місті і цим би відокремила історію Лучеська від Лас-Вегаса? Над цим варто працювати і всім, хто хоче, щоб ми, навіть йдучи в Європу, зберегли свою національну історичну автентичність.
