Для мене майже немає сумніву, що Генпрокурор Піскун і далі перебуватиме на своїй посаді.
Віктор ОНИЩУК
Для мене майже немає сумніву, що Генпрокурор Піскун і далі перебуватиме на своїй посаді. Але спочатку декількома рядками про голосування 20 і 22 вересня 2005 року у Верховній Раді за прем’єрське крісло, яке дісталося Єханурову. Здається мені, що на місцях тепер будуть розв’язані руки для звільнення з посад учорашніх політичних союзників — бютівців. Вони скоріш усього будуть усунені із займаних посад головою облдержадміністрації у найближчий час із формулою на кшталт: неналежне виконання покладених обов’язків. А Піскун не буде звільнений — він чудово «виправдовує покладені на нього надії». І навряд чи щось зміниться після звіту 20 вересня голови тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Григорія Омельченка у справі вбивства Гонгадзе. Підтвердження депутата про роль Генпрокурора Піскуна у блокуванні притягнення до відповідальності і підбурювачів (в особі спікера Литвина) і організаторів (в особі екс-президента Кучми) знищення журналіста Гонгадзе не є сенсаційними. Цю новину суспільство знало іще більше трьох років тому. Також аналогічну роль покладено на Піскуна і при розгляді матеріалів екс-держсекретаря Зінченка щодо корупційних проявів в оточенні Президента. Без усякого сумніву, Піскун не підведе, усі забаганки виконає високопосадових заінтересованих осіб. Інакше не тримали б у генпрокурорському кріслі. Отож, куди ідеш, Україно? І чи не попереду ще труднощі — політична, економічна, соціальна стагнація з усіма наслідками для державності. n с. Затурці Локачинського району.
