ЧИ БУДЕ ВОЛИНЬ ІЗ ХЛІБОМ?

Олена ДУДКЕВИЧ

Від початку посівної кампанії на Волині почали поширюватись тривожні чутки, мовляв, сільгоспвиробники, розчаровані політикою держави на ринку зерна, відмовляються від сівби озимих культур. І справді, за даними головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, цьогоріч сільгосппідприємства запланували посіяти менше майже на двадцять тисяч гектарів.

- Ми прорахували, - каже заступник начальника управління Микола Мельник, - що в нинішніх умовах господарства не зможуть “витягнути” минулорічних показників, тому й скоротили площі під посів.
Але навіть зменшення кількості посівних площ не допомогло провести посівну кампанію вчасно і без проблем. Станом на шосте жовтня на Волині засіяли 116 тисяч гектарів озимих культур, а це – сімдесят один відсоток до запланованого. Пожвавішала сівба протягом останніх двох тижнів. Микола Мельник каже, що посприяло цьому те, що Міністерство аграрної політики звернулось до Кабміну з пропозицією підтримати сільських виробників і виплатити по двісті гривень на засіяний гектар озимини.
Слабші господарства, сподіваючись на те, що уряд дасть добро (для цього потрібні кошти в межах шістсот мільйонів гривень), вибиваючись з останніх сил, сіють зернові. Здають до Аграрного фонду жито по 420 гривень за тонну, щоб завершити посівну кампанію. А ті керівники, чиї господарства є лідерами у вирощуванні зернових, стверджують, що справедливіше було б, аби держава доплачувала за вирощену продукцію. Бо виходить, що один сіє з дотриманням усіх технологій, а інший – сяк-так кидає зерно у землю, а гроші всі отримають однаково за посіяні гектари.
Проблем, які стали на заваді сільгоспвиробникам і “затягнули” посівну, більше, ніж достатньо: зношена на 96 відсотків техніка, подорожчання насіння, міндобрив. На додачу до всього склалась несприятлива посушлива погода. Проте керівник одного із сільгосппідприємств Луцького району Віктор Шумський каже, що посуха для Волині не страшна, бо “у нас ще ніколи через неї голоду не було, і якщо немає вологи зверху, то вона є знизу”. Головне — обрати правильну технологію обробітку грунту.
За словами Миколи Мельника, волога у грунті сьогодні знаходиться на глибині 70 сантиметрів і до середини жовтня синоптики дощу не обіцяють. Тому, засіваючи озимий клин, на його думку, не варто застосовувати глибоку оранку, особливо після просапних культур, адже при цьому руйнується капілярна система, через яку волога з глибини потрапляє на поверхню грунту. Ті господарники, які не орали землю, а два-три рази пройшли дисковою бороною, вирівняли поле культиватором і засіяли, сьогодні вже можуть милуватися сходами, а ті, які перевернули верхній родючий пласт, спостерігають тільки, як позасихали брили, з-під яких ніяк не може пробитися зерно. Зрештою, поверхневий обробіток грунту – це ще й набагато економніше, що не мало значить для тих господарств, які сьогодні у складному фінансовому становищі.
У сільгосппідприємстві “Рать” уже закінчили посівну кампанію. На полях цього господарства зеленіє озимина. Віктор Шумський впевнений, що добитися дружних сходів (4,5-5 мільйонів рослин на гектар) вдалося завдяки змішаній технології обробітку грунту. Скажімо, після ріпаку і стерньових культур у “Раті” використовують лущильники, які прекрасно подрібнюють грунт, добре ховають рештки і після яких можна спокійно сіяти. Якщо на полі росли цукрові буряки, то не обійтись без чезеля. А ось оранку у господарстві застосовують після кукурудзи.
- Дуже важливо за таких погодних умов при сівбі використовувати катки, - каже Віктор Шумський. – Вони ущільнюють грунт і сприяють тому, що волога підходить ближче до поверхні. Хоч усе залежить від структури площ і попередників.
У сільгосппідприємстві “Рать” цьогоріч засіяли 1100 гектарів озимини. Це рівно стільки, скільки й у минулому році. Тут постійно спостерігається підвищення врожайності, бо дотримання технологій – це основний принцип господарювання і для цього, на думку керівника, не потрібно великих коштів.