Знайшлися люди, яким захотілося поживитися нерухомістю організації Українського товариства сліпих...
Інна ДЖАБКО
Знайшлися люди, яким захотілося поживитися нерухомістю організації Українського товариства сліпих.
А було ось як. Ще на початку 90-их років з’явився в Луцькому філіалі Львівського УВО УТОС молодий слюсар Василь Георгійович Савчук. Щоб оформитися на роботу, йому потрібна була міська прописка. Пропишіть! Мовляв: «Жінка хвора, і діти зовсім малі, треба працювати, допоможіть! Буду все робити, що скажете». І пошкодував прохача тодішній директор підприємства Юрій Симончук. Розпорядився, щоб прописали тимчасово людину у будинку № 38, що по вул. Шевченка, який збиралися ремонтувати. Проте фінансова скрута, яку тоді переживали усі, не давала змоги розпочати роботи. Приміщення пустувало і ще більше занепадало. Василь Савчук запропонував свої послуги: «Я відремонтую власними силами, і за рахунок затрат поживу кілька років на тій половині, де раніше проживала сім’я Горошко». Другу половину цього фінського будинку займала контора Луцької територіальної первинної організації УТОС. Домовленість була на п’ять років, поки Савчук завершить будівництво власного житла по вулиці Новоомелянівській, № 14, тодішній Проектувальній, № 122. Новий квартирант обложив дерев’яні стіни щитового будинку силікатною цеглою, замінив вікна і двері. Власне, ті роботи проводив не Савчук, а його родич Борис Бішальський. Спочатку ніхто з власників, тобто утосовців, не надавали тому значення. Вважали, що Василь Георгійович найняв робітника. Але пізніше, коли в будинку оселилася сім’я не Савчука, а «найнятого робітника», то стривожилися. Василь Георгійович заспокоїв, що це його близький родич і в нього з ним свої обрахунки. Через п’ять років Савчуку було направлено офіційного листа, щоб він звільнив приміщення. Проте під час відпустки голови правління УТОС він разом зі своїм родичем обгородив будівлю дощаним парканом, захопивши половину подвір’я обласної організації. А ще раніше, ні у кого не запитуючи дозволу, у вихідні дні вимурував собі гараж. Інакше кажучи, облаштувався, як найзручніше, ще й собаку прив’язав біля входу. А тим часом на Новоомелянівській, № 14, в провулку, виріс добротний цегляний будинок, обведений металевою загорожею, де проживає сім’я Савчуків. А щоб узаконити своє право на помешкання своїх родичів, Савчуки направили позов у Луцький міськрайонний суд на користь своїх неповнолітніх дітей, хоча ті, як і їх батьки, не проживали у будинку № 38. Ми б хотіли знати, яким способом Савчук заволодів будинковою книгою, як зумів прописатися Борис Бішальський? Хто давав дозвіл на будівництво гаража і паркана, та під час ремонту змінювати фасад будинку і його внутрішнє перепланування? Організація сліпих стривожена. У незрячих навіть свого адвоката немає, бо нічим платити гонорар. Позивачі через свого представника запропонували проект угоди, за якою вони б переказали на рахунок УТОС 15 тис. грн., а товариство б відмовилося від своєї нерухомості. Збори активу організації з обуренням відкинули цю пропозицію. Це не що інше, як насмішка над інвалідами.
