Як із допомогою двадцяти матів спілкуватися на всі теми з усіма народами світу? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.50 € 26.26
Як із допомогою двадцяти матів спілкуватися на всі теми з усіма народами світу?

Слово — зброя! А вульгарне?

rbc.ua

Як із допомогою двадцяти матів спілкуватися на всі теми з усіма народами світу?

Років двадцять тому був такий епізод: хлопчик і дівчинка чотирирічного віку бігли назустріч одне одному і зупинилися: — О?! — ​запитально вигукнув хлопчик. — О! — ​радісно відповіла йому дівчинка. — О-оо, — ​роздумливо протягнув хлопчик. — О, — ​ніби погодилася з ним дівчинка.

Цей неповторний діалог тривав хвилин п’ять! Інтонації жодного разу не повторювалися! У цьому діалозі був смисл, зрозумілий тільки їм обом.

Час від чаcу він спливає в пам’яті, коли люди заплутуються в багатозначності одного слова! Слова, через яке «все сталося». А коли доходиш до причини, виявляєтьcя, що «сталося» все через… інтонацію, з якою було вимовлено таке собі нейтральне слово!

Ну що б, здавалося, слова —

Слова та голос — ​більш нічого!

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!

Скільки ж потрібно знати слів, щоб пояснити іншій людині свій стан, свої думки, мрії, бажання? Давайте тільки обійдемося без наукових досліджень, конференцій і дуже розумних програм. Таких розумних, що посередня людина, слухаючи їх, тільки плечима знизує: «Ніби українською мовою говорять, а нічого не розбереш!» Цебто ми про те кажемо, що є різні, дуже різні рівні спілкування! Їх, як мінімум, три: науково-літературний, розмовний і… нецензурний. І якщо порахувати всі мільйони українців, які роз’їхалися європейськими та заокеанськими світами, то як думаєте, якою мовою вони адаптовують себе в нове-новісіньке для них середовище? А вгадайте із трьох разів?!

Скільки ж потрібно знати слів, щоб пояснити іншій людині свій стан, свої думки, мрії, бажання? 

Скільки потрібно знати мов, щоб подорожувати Європою?

— У принципі подорожувати можна без знання мов! Головне — відкритість, і з інтонації, жестів, співзвучних слів можна зліпити осмислений діалог. Якщо подорожуєте на авто — є вказівники, комп’ютерний «провідник» і своя голова, здатна думати, — розвіює більшість ваших страхів досвідчений далекобійник. — А якщо маєте ще й словник англійської, вам взагалі море по коліна! Коли ж ви приїхали кудись на роботу і в оточенні іноземців перебуваєте годин із десять, є «інтернаціональна» лексика. Її всі знають і розуміють. Нецензурно, але просто і швидко можна порозумітися, — закінчив свій експрес-курc далекобійник.

Нецензурщина на чужині — як пароль: «Я свій!»
Нецензурщина на чужині — як пароль: «Я свій!»

 — Скажіть, а яка різниця по-вашому, по-українськи, між б… і курвою? — запитує у своєї працівниці-українки господар-поляк.

— О, перше — це про секс з усіма без розбору, а друге — про поведінку не тільки в сексі, — пояснює «експерт» із нецензурної лексики.

— О курва! — цей вигук у польському селі звучить частіше, ніж «дзень добрий», бо після привітання відбувається діалог. На яку тему — не має значення, але в будь-якому діалозі «курва» буде присутня в кожному реченні. Так само, як наша б…

Отож нецензурщина. Саме нею користуються при знайомстві й утвердженні себе в новому колективі. Цією лексикою відбувається самопредставлення і якщо з якихось причин людина не вживає її, для всіх інших це знак: «чужак у зграї»! (вибачте — в колективі).

— Що, б…, х..яримо аж на те поле?

— П…єц!

До речі, «генітальна» нецензурщина домінує і в чоловіків, і в жінок. Але ще цікавіше те, що цими лайливими словами люди легко спілкуються на теми політики, природних катаклізмів, щоденного побуту і поведінки, обговорюють радісні події: від нових покупок — аж до палких почуттів.

«Генітальна» нецензурщина домінує і в чоловіків, і в жінок. Але ще цікавіше те, що цими лайливими словами люди легко спілкуються на теми політики, природних катаклізмів, щоденного побуту і поведінки.

Вульгарною мовою, до речі, спілкуються майже всі: педагоги і лікарі, викладачі вузів і робітники, майстри спорту і художники, всі, об’єднані одним коротким словом «заробітчанин». Нецензурщина на чужині — як пароль: «Я свій!» Одначе смисл «пароля» в тому, що в збіговиську аж дуже різних людей кожен боїться кожного, остерігається, і щоб приховати свій справжній стан дискомфорту і тотальної недовіри, люди починають демонструвати поведінку «Не зачіпайте мене — я страшний!», «Пасть порву, моргала виколю!» Цією демонстративною грубістю і вульгарністю відірвані від дому заробітчани захищають свій душевний світ, свої переживання.

Втім, якими б не були мотиви такої мовної поведінки, відбувається цікава річ: насправді скільки б ми не фестивалили за кордоном, скільки б наукових конференцій не проводили, високостильні слова виглядають як окремі хмарки в небі на фоні самого неба. Сезонно-заробітчанська вульгарна лексика переважає своєю масовістю — і це факт, на який можна сором’язливо прикривати очі, а можна… Визнати, що світ пізнає Україну за ненормативною лексикою, вульгарними стосунками між собою і брудною виживальницькою поведінкою, в якій немає таких понять, як взаємовиручка і доброзичливість, а є суперництво у найгірших його проявах. І саме через це брудне суперництво поляки, чехи, німці… кажуть: «З українцями працювати не хочу» і супроводжують це своїми аргументами з такими характеристиками нас «білих і пухнастих», що часом здається краще цього не розуміти.

То про що це ми розпочинали? Чесне слово, із самісінького початку — про… наш патріотизм «у чужих світах». Про патріотизм доброзичливості у ставленні до своїх співвітчизників і земляків, а не в слуханні одних і тих же українських пісень про страждання-кохання. Усе це про патріотизм своєї мовної культури і побутової поведінки.

— Чого ж ми поводимо себе, як свині?! Я тільки вимила умивальник на кухні і прибрала внизу весь бруд, а господар побачив і так здивувався: «О, тут так чисто ще ніколи не було!» – розповідала зі сльозами на очах молода україночка.

Виявилося, що шість років її земляки працюють у цього господаря… і навчили набожного пана добре розуміти значення всієї нецензурної лексики.

— Якби ми всі тут були культурними, то, певно, здохли б від нудьги! — захищають свою лексику українські козачата.

І тут знов-таки хочеться соромливо прикрити очі і додати фразу про те, що так молодь захищає на чужині свої босі душі від болю розлуки. Але прагматична ліва півкуля каже, що варто без соплів уже розмовляти про заробітки — як про економічну інтеграцію і нові можливості. А вони включають і вивчення мови народу, до якого ти приїхав (знання мови, відповідно, автоматично підвищує шанси на вищеоплачувану роботу). Тільки хай нас Бог помилує від тверджень на зразок «Поліглот — не патріот»!

Урок 1: використання нецензурної лексики буває дуже «помічне».

Урок 2: «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина».

Урок 3: хай живе і перемагає патріотизм доброзичливості між українцями в чужих країнах!

Анастасія ПЕЦЕНЮК, дослідниця європейського заробітчанства


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.