Під час панахиди у Горохові.
Священник із Горохова Андрій Сидор: «Всі бажають щастя в новому році, та його не буде, якщо ворог топтатиме нашу землю»
«Україні потрібен такий провідник, як Степан Бандера»
У перший день нового року горохівчани вшанували пам’ять провідника ОУН Степана Бандери. Цьогоріч минуло 111 зим, відколи його народження, а відтак лише 50-літнє життя для багатьох поколінь українців стало символом незалежності України. Патріота поминали молитвою священники Православної Церкви України – декан Горохівського деканату, настоятель Свято-Вознесенського храму міста Горохова отець Андрій Сидор і клірик цього храму отець Валерій Братунь.
Віддати данину шани Героєві України (це звання Степанові Бандері було присвоєно в 2010 році) краян закликала районна партійна організація ВО «Свобода» і її лідерка, депутат районної ради Валентина Магурчак.
На вустах – вітання «Слава Україні!» і поздоровлення з Новим Роком, у руках – прапор «Свободи», погляди звернені на портрет Степана Бандери серед квітів – такими першого січня історія Горохова запам’ятовує горохівчан біля Символічного Хреста – пам’ятника «Борцям за волю й незалежність України» багато років поспіль. На жаль, далеко не всіх.
Цьогоріч традційно після панахиди проповідь виголосив отець Андрій Сидор.
– Сьогодні українцям, як ніколи, потрібний такий провідник, як Степан Бандера. Дякуймо Богові за тих синів і дочок, які боролися, і сьогодні на Сході України жертовно йдуть на смерть заради соборності.
Людей роз’єднує байдужість. Певно, через неї сьогодні так мало людей на заупокійній молитві. Всі бажають одні одним щастя в новому році, та його не буде, якщо ворог буде топтати нашу землю, – навчав духовний наставник.
Людей роз’єднує байдужість. Певно, через неї сьогодні так мало людей на заупокійній молитві.
До слова, на цьому своєрідному уроці любові до України та її Лицарів були наймолодші послідовники українолюбів. Горохівчанка Ольга Шостак прийшла до Символічного Хреста з онуками – п’ятиклаcником Максимком і його братиком Данилком, якому лише два рочки й чотири місяці. А Валентина Магурчак ще дві зими тому свого чотиримісячного синочка привезла на реквієм в колясці. Тепер Устимчик, незважаючи на пронизливий холод, пильно придивлявся до портрета на стеллі, торкався пальчиками синьо-жовтих квітів у корзинах і задивлявся, як вітер в унісон почуттям дорослих розвіював велике знамено.
«Любов до України починається з дитини», – усміхалася, дивлячись на підростаючий цвіт пані Валентина.
«Любов до України починається з дитини».
Слово мав депутат районної ради Леонід Кравчук. Цікавою вдалася його розповідь про життя Степана Бандери і його родини. Її лейтмотивом було глибоке усвідомлення істини: хлопці і дівчата, які стали під гасла провідника, знали, що в боротьбі за свою волю народ має сподіватися лише на власні сили.
Радянська пропагандистська кухня зробила все, що під іменем Степана Бандери могло розділити українців на своїх і чужих. Його з люттю промовляли польські шовіністи, гітлерівці, більшовицькі емісари, однак це ім’я покликане об’єднувати молодь, вважає свободівець.
«Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний», – пророкував проводир українських націоналістів. Найгарнішим дарунком йому і за ці слова горохівчани заспівали Гімн України.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
