Чи скористається Володимир Зеленський ще одним шансом публічно підтримати становлення ПЦУ?

У своїй колонці виданню «Лівий берег» пан Єлісеєв називає плюси та мінуси зовнішньої політики Володимира Зеленського у другій половині січня, а також дає 11 порад, як Україні максимально використати свої можливості на зовнішній арені.

Ось вони:

1. П’ята річниця других Мінських домовленостей (12 лютого 2015 року) могла б стати для української сторони гарною нагодою для привернення міжнародної уваги до питання російської агресії та необхідності консолідації зусиль для відновлення територіальної цілісності нашої держави. У цьому контексті дуже символічними та доречними ініціативами української сторони стали б ініціювання окремої резолюції Європейського Парламенту та спеціального засідання Ради Безпеки ООН для посилення міжнародного тиску на Росію з метою забезпечення виконання Мінських домовленостей, в першу чергу дотримання режиму припинення вогню. Вдале проведення засідання завдало б удару по триваючій кампанії щодо міжнародної детоксикації Кремля та спроб відвернення фокусу уваги від російської агресії проти України.

П’ята річниця других Мінських домовленостей (12 лютого 2015 року) могла б стати для української сторони гарною нагодою для привернення міжнародної уваги до питання російської агресії та необхідності консолідації зусиль для відновлення територіальної цілісності нашої держави.

2. Розраховуємо, що у команді Зеленського почули рекомендацію надати належну увагу лютневому розгляду у рамках ГА ООН питання щодо ситуації на окупованих територіях України. Участь глави держави у цьому заході, особливо з нагоди шостої річниці спроби анексії Росією Криму, була б не лише символічною, а й засвідчила, що Київ на рівні першої особи держави надає виключного значення питанню деокупації українського півострова. Як і продемонструвало твердість політики України у питанні відновлення суверенітету і територіальної цілісності держави і протидії російській агресії. Видається доцільним опрацювати пропозиції для додаткового санкційного пакету, який був би прийнятий Україною та запропонований західним партнерам. Крім цього, необхідно синхронізувати українські санкції з останніми санкційними рішеннями ЄС, США та Канади.

 3. Важливу домовленість за підсумками Ради асоціації Україна-ЄС про здійснення ближчим часом (орієнтовно у березні) візиту Віце-президента Єврокомісії - Високого представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики Жозепа Борреля слід використати з максимальною користю для просування українських безпекових інтересів.

4. Мюнхенська безпекова конференція 14-16 лютого має стати наступним дипломатичним майданчиком президента Зеленського для просування мирних ініціатив та консолідації міжнародної коаліції на підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. Варто не повторювати «давоський» досвід одноденного візиту з мінімумом політичних зустрічей. Україна продовжує протистояти російській агресії і вірні союзники у цій ситуації на вагу золота.

5. Слід розпочати змістовну підготовку до міжнародної донорської конференції з підтримки України, що має відбутися цього року у Вільнюсі. Створення відповідного організаційного комітету та робота над пакетом інвестиційних проектів доведе серйозність намірів нашої держави щодо забезпечення успішності заходу.

6. Чітким підтвердженням відданості стратегії європейської інтеграції України могла б стати ініціатива української сторони щодо залучення до загальноєвропейських дискусій в рамках Конференції щодо майбутнього Європи. Уряд України та громадянські організації могли б підготувати та внести на розгляд Конференції змістовне українське бачення шляхів розвитку об’єднаної Європи та місця в ній нашої держави.

7. У контексті інтенсивної роботи європейських інституцій над новою багаторічною фінансовою перспективою ЄС на 2021-2027 роки українська сторона у взаємодії з нашими партнерами в рамках Східного партнерства та державами-членами ЄС має просувати питання щодо закріплення належного фінансування з боку ЄС на цілі поглибленої економічної та секторальної інтеграції, а також всебічного наближення до стандартів та норм ЄС.

Важливо розпочати консультації з Німеччиною на всіх рівнях щодо можливих «проривних» ідей у відносинах з ЄС під час головування ФРН в Раді ЄС у другій половині 2020 року.

8. Важливо розпочати консультації з Німеччиною на всіх рівнях щодо можливих «проривних» ідей у відносинах з ЄС під час головування ФРН в Раді ЄС у другій половині 2020 року. Хочеться сподіватися, що нещодавнє скасування німецькою стороною традиційного візиту до України урядової делегації на рівні держсекретарів ключових міністерств і відомств з метою підтримки реформ стало прикрим епізодом у двосторонніх відносинах.

9. Дуже складним питанням у відносинах з Великою Британією залишатиметься візова лібералізація, що є надчутливим питанням для британських громадян і стало однією з причин виходу країни з Євросоюзу. Завданням-мінімум для українських переговірників мало б стати домовленість про відкриття візового центру в Києві, можливість безоплатного надання віз для певних категорій громадян, безвізовий режим для власників дипломатичних та службових паспортів.

10. Важливо докласти максимуму зусиль для якнайшвидшого відновлення співробітництва України з Міжнародним валютним фондом, що є ключовою передумовою для отримання, серед іншого, другого траншу у 500 млн євро від ЄС та початку переговорів про нову багаторічну програму макрофінансової допомоги ЄС.

11. Наступного тижня Православна Церква України відзначатиме важливу подію - першу річницю інтронізації свого Предстоятеля, Митрополита Київського і Всієї України Епіфанія. І подія ця не місцевого, а історичного значення. Це гарний шанс для української влади та особисто президента Зеленського продемонструвати свою підтримку процесу становлення ПЦУ.

Якщо ми знов станемо свідками мовчання (як це було з річницею надання томосу), то помітять це не лише в Україні, а й у Москві, для якої відродження української православної церкви - це виклик рівня незалежності України.

Якщо ми знов станемо свідками мовчання (як це було з річницею надання томосу), то помітять це не лише в Україні, а й у Москві, для якої відродження української православної церкви - це виклик рівня незалежності України. Як, віримо, помітять це і у Вашингтоні, адже невипадково, перебуваючи в Києві, держсекретар США вказав на підтримку становлення Православної Церкви України у присутності президента Зеленського.

Незалежно від політичних уподобань і кольорів всередині України єдність та солідарність на зовнішній арені – це запорука нашої перемоги!