Хочу висловити свою думку з приводу претензій, висловлених на сторінках «Волині» журналістом Андрієм Бондарчуком — «Чому на кращу книгу року «Світ по частинах розглянутий» не звернули увагу організатори місцевого конкурсу?» («Волинь» за 21 липня 2005 року)...
Володимир ДЕНИСЮК, секретар обласної організації НСЖУ.
Хочу висловити свою думку з приводу претензій, висловлених на сторінках «Волині» журналістом Андрієм Бондарчуком — «Чому на кращу книгу року «Світ по частинах розглянутий» не звернули увагу організатори місцевого конкурсу?» («Волинь» за 21 липня 2005 року).
Заради об’єктивності скажемо, що видану у Кракові 1697 року книгу Данила Братковського знало вузьке коло спеціалістів. І ось після трьохсот років вона знову побачила світ. Потрібно низько вклонитися працівникам бібліотеки ім. Вернадського, обласного краєзнавчого музею, й, особливо, перекладачу за їх благородну працю, що заслуговує високого поцінування. Слід належне віддати й Андрію Бондарчуку за організаційне забезпечення проекту перевидання книги. На жаль, автор, готуючи матеріал, так і не поцікавився, що за книжковий конкурс проходив на Волині. Назвавши його як «Краща книга року», він дезорієнтував читачів, бо такого конкурсу не було. Ще позаторішнього 26 лютого колегія управління у справах преси та інформації, організації Національної Спілки письменників України і Товариства книголюбів, обласна наукова бібліотека ім. Олени Пчілки зголосилися провести конкурс з назвою «Світ волинської книги-2004». У затверджених умовах передбачалося пропагувати здобутки волинських авторів шляхом висунення на конкурс їх праць творчими спілками, організаціями, видавництвами й самими авторами. Зрештою , суть конкурсу — громадський рейтинг того чи іншого видання. У зв’язку з цим журі принципово прийняло рішення, щоб розглядати лише ті твори, які будуть представлені. Тому висловлена автором думка, що журі начебто саме повинно призначати «кращі книги», на наш погляд, вкрай хибна і позбавляє будь-якої конкурсності, гласності і масовості сам процес своєрідного творчого звіту, який повинен розкривати різноманітний світ волинської книги. Жаль, що в організатора проекту видання вказаної книги не знайшлося часу ознайомитися з умовами цього конкурсу й висунути її на відзнаку. А щодо вкрай скептичного висловлення у статті, що книжковий конкурс на Волині така собі «рядова подія місцевого значення», то хочу сказати, що започаткований колишнім управлінням у справах преси та інформації разом із письменницькою організацією понад п’ять років тому, конкурс стає помітною подією у громадсько-культурному житті волинян і привертає до себе увагу. Він, на думку багатьох, має повне право на подальше життя.І насамкінець. Автор у статті багато говорить про допомогу, надану установами, організаціями, особами у виданні книги Данила Братковського. Водночас — чи не через упередженість — зовсім не згадав, що найбільшу фінансову допомогу виділено на видання цієї книги через колишнє управління у справах преси та інформації. Тож нехай читачі знають, що саме управління із бюджетних коштів, затверджених на цю мету обласною радою, декілька разів у 2002—2003 роках виділяло кошти на видання книги Данила Братковського загальною сумою сім тисяч гривень. І виділило не як пожертву, а під програму, яка передбачала, що на 80 відсотків цієї суми книг буде спрямовано для масових бібліотек. Не так давно було передано у бібліотеку декілька десятків цієї книги, але це набагато менше від передбаченого умовами. А жаль — багато читачів у волинських селах не зможуть прочитати це справді унікальне і яскраве видання. Р.S. Книгу, видання якої за офіційним звітом обласної друкарні, підписаним директором, здійснене у минулому році, з повним правом можна відзначити у цьогорічному конкурсі. Якщо він буде...
