ГРІХ, У ЯКОМУ НЕМАЄ ПОКАЯННЯ

Як часто ми задумуємось над ціною людського життя? Чого вона варте? По-різному його оцінюють люди і Бог.

Віктор ЛІПЧИК,
священик

За Божими мірками, життя людини — безцінний дар і на його варті стоїть Божа заповідь — «Не вбивай!». Наше життя має ще один скарб, який робить його особливим. Господь Бог вдихнув у людину життя! Тому Христос, знаючи ціну цьому, каже: «Яка ж користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою занедбає?» (Мф. 16:26).
Хаос в економіці, розбрат державного керівництва і втрата його авторитету серед народу, безробіття і зростання цін, безкарність злочинності — це те, що сьогодні увірвалось у кожну сім’ю. Від всього цього багато хто впадає в страх за завтрашній день, а то і у відчай. Одні ще тішать себе надією на світле майбутнє, а інші вважають, що людство вже так низько впало, що повернутись до нормального життя не зможе. А тому багато хто, не витримавши такого жаху, закінчують життя самогубством. Потрапивши під владу диявола через гріхопадіння, одурманення алкоголем чи наркотиками, люди часто не можуть вистояти і гинуть.
Так, самогубці йдуть в пекло. Ці нещасні згідно із канонами церкви позбавляються відправи чину похорону, церковної молитви за їх душі і на їх могилах не можна ставити хрести. Самогубство — єдиний гріх, в якому немає покаяння, бо немає можливості його принести. Від померлих Бог не прийме покаяння. На них очікує лиш відплата за їх вчинки.
Церква наказує, щоб ніхто не насмілювався обманом добиватись церковного поминання за самогубців, бо така молитва не буде Богоугодною і померлому не допоможе. В той же час дозволяється, щоб хоч якось полегшити долю нещасної людини, здійснювати за упокій її душі приватну домашню молитву. Також полегшити їх участь в загробному житті можна через пожертву, допомогу бідним і нужденним та іншими богодіяннями во славу Божу.
Існує безліч причин, через які люди вдаються до самогубства. Це бізнес, політика, неполадки на роботі, в сім’ї. Не знайшовши потрібного виходу з ситуації, реальної поради, підтримки, людина вдається до крайнощів. А все тому, що людство свої потреби зводить в більшості лише до матеріального, забуваючи про свій духовний стан.
Один проповідник із Швеції говорив, що ми (українці) дуже наївні. Бо думаємо, що коли будемо мати всі матеріальні достатки, такі, як машину, хату, запаковану всяким добром, багато грошей, то станемо щасливими. У Швеції вже наситились і об’їлись цим усім. Посідаючи одне з перших місць у світі за рівнем матеріального благополуччя, Швеція має чи не найбільшу кількість самогубств. Бо без задоволення духовних потреб немає щастя!
На війні говорять, що найголовніше — не падати духом, а християни ведуть бій з духами злоби. Святий Іоан Златоустий говорив, що відчай гірше за біса. Тому потрібно гнати від себе це відчуття, старатись бути мужніми борцями за щасливе життя, за життя вічне, за життя з Богом. Пам’ятаймо, що скорбота, яка нас спіткала, — це наслідок наших гріхів. Але ж на цьому життя не закінчується. Тож будемо всіма силами боротись за життя і оберігатись від самогубства. Адже щасливим можна бути в бідності й нещасним — у багатстві. У цьому нехай нам допомагають наші віра, надія і любов. Шукаймо перш за все Царство Боже, а все інше буде дано нам.