На створення однієї такої композиції потрібно півтори години.
Волинянка пошту сортує і… букети майструє
Воістину, незвідані шляхи Господні. Здобуваючи одну професію, людина не завжди знає, що працюватиме у зовсім іншій сфері. Лучанка Людмила Синиця, яка народилася на Горохівщині, свого часу вивчилася на бухгалтера, але за фахом трудитися не довелося
Майже дев’ять років пані Людмила віддала Луцькій кондитерській фабриці, пройшовши там усі виробничі щаблі. Тепер же більше двох літ працює сортувальником у відділенні поштового зв’язку №20 обласного центру Волині. Стільки ж часу (до першої декретної відпустки) була тут листоношею.
Звісно, жінка живе не тільки роботою, а й сім’єю: чоловік Віктор, син–другокласник Віталій і п’ятирічна донечка Оля. Вони ж час від часу допомагають їй займатися улюбленою справою — виготовленням букетів із паперу, цукерок, фруктів, овочів… Три роки тому вирішила власноруч зробити оригінальний подарунок подрузі. А згодом уже знайомі стали замовляти в неї букети й композиції. Тепер має чимало постійних клієнтів не тільки в Україні, а й у Польщі та Італії, де мешкають її подруги.
За цей час встановила й своєрідний творчий рекорд: якось до Дня знань за п’ять днів Людмила зробила… 65 букетів. Нині ж узяла паузу: мало хто ходить у гості, як і вона сама. Реалії спонукали до нового заняття у вільний час — пошиття масок для рідних, друзів, колег–поштовиків.
Якось до Дня знань за п’ять днів Людмила зробила… 65 букетів.
До слова, наша героїня ніколи не ставила за мету лише матеріальну вигоду. Звісно, певне грошове заохочення за своє хобі таки отримує від замовників — аби придбати матеріали для виготовлення нових композицій. На вагу золота для неї вільний час, адже після повернення з основної роботи — домашні клопоти, спілкування з рідними… А на створення однієї композиції треба щонайменше півтори години. Багато своїх робіт вона передала на благодійний ярмарок у дитячий садок, який відвідує її донька.
— Мрію, щоб мої діти були здорові, аби криза в країні закінчилася. Роботу маю, чоловік також працює. Нам ще трохи допомагають батьки. Гроші заробимо, то вдасться дозволити собі й відпочинок невеличкий. Взагалі, мріяти про різне можна, але треба цінувати те, що маємо, — така життєва філософія Людмили Синиці, творчої працівниці поштової галузі.
Світлана ЗОЗУЛЯ.
