Завдяки хисту ландшафтного дизайнера і праці Людмила створила такий затишний куточок.
У Колках на Волині погрожують вкрасти наречену разом із парканом (Фото)
Місцеві парубки із селища Колки Маневицького району жартома обіцяють пані Людмилі піти на такий злочин, бо ж дуже вже гарну дівчину має
Її донька ще слухає мамині казочки і не думає про женихів. Але хлопці частенько заглядають у двір. Приваблює їх дівчина за парканом — у зеленій сукні і з пишною зачіскою.
«Вкраду собі вашу наречену разом із парканом, — сказав якось один із них. — Дуже вже гарна. Такої на Маневиччині немає». І то чиста правда. Адже дівчина (Людмила Любежаніна називає її дамою) — творіння рук, плід фантазії господині обійстя. Саме таку звабливу красуню намалювала уява жінки — і вона вирішила втілити її у квітковому матеріалі.
Купила манекен і взялася за роботу. Прилаштувала до нього трубу, каркас, підсипала землі, повтикала розетки молодила — і вже дама в сукні.
Купила манекен і взялася за роботу. Прилаштувала до нього трубу, каркас, підсипала землі, повтикала розетки молодила — і вже дама в сукні. Навесні вона була не дуже гарною, але до осені квіти розрослися. Вийшов шикарний наряд. Зачіску їй Людмила постійно змінює, міняючи горщики з рослинами.
— Ось, бачите, — показує співбесідниця знімок у телефоні, — яке довге «волосся» з плюща вона мала, а нині — коротке. Знайшла нарешті рослину, яка не «горить» на сонці. Залишилося тільки обличчя зробити, бо ж хлопці допитуються: «Чого ваша дівчина така невесела?»
Малювати квіткові композиції починає з весни
Людмила Любежаніна — секретар керівника селищної ради, економіст за фахом і біолог та водночас художник у душі любить красу у всіх її проявах. У своєму саду жінка зібрала безліч дивовижних та екзотичних рослин. Їх у колекції, яку почала створювати шість літ тому, понад 500 видів. Її гордість — п’ятирічна агава.
— Це досить рідкісний сорт, — пестить квітникарка смугасті листочки. — Я виростила її з маленької. Няньчилася, як з дитиною. Боялася, що не приживеться, але агави — пустельні рослини, ростуть на пісках, тому й добре почуваються і на наших поліських ґрунтах. Проблем із нею нема. На зиму, правда, переношу в хату.
Кажу, як є: треба любити те, що робиш, — і у вас буде.
Ще одна екзотична мешканка саду — опунція. Це — сукулент, який збирає вологу (полив йому не потрібний) і дуже любить сонце. До речі, їстівний. У Мексиці, звідки походить цей колючий кактус, з нього роблять морси, додають у салат, в алкогольні напої. Він морозостійкий. Тож зимує надворі.
— З настанням морозів, — розповідає пані Людмила, — його листя зневоднюється, зморщується і лягає на землю. А навесні коріння всмоктує воду, воно стає пружним і піднімається.
Вирощування екзотів надихнуло квітникарку на створення стильних ландшафтів із рослин, які не так часто зустрінеш на Волині. Скажімо, декоративних хвойних, різнобарвних бересклетів. Вони — окраса її саду. Милують зір карликова модрина, туї, голуба ялина незвичної форми, дивовижна сосна, яка наче горить на сонці — її голочки зелено-жовті.До речі, їх жінка стриже сама. Причім не садовими ножицями, а звичайними кравецькими. Каже, так зручніше.
Вчилася на власних помилках
Сад Людмила розбила на тематичні зони, комбінуючи рослини за строками їхнього цвітіння. Тож він буяє різнобарв’ям від весни до морозів. Починають у березні цвісти крокуси, проліски, підсніжники, у квітні естафету підхоплюють гіацинти, мускарі, тюльпани, нарциси, у травні — піони, примули, клематис, шиловидні флокси. Після них — бегонія, лілія, астильба, троянди, гортензія … Останньої у пані Людмили кілька сортів. Є й дуже вже незвичного кольору — рожево-голуба! Тематичні куточки жінка зонує кам’яною трояндою, «малює» квіткові картини, доповнює їх садовими скульптурами.
— Робота з рослинами знімає стреси, дарує радість, — ділиться моя співбесідниця. — За нею забуваєш про негаразди. Мене часом запитують: звідки ти береш сили ще й на квіти, бо ж маю й без них чимало клопотів. Допитуються, як усе так добре росте. Кажу, як є: треба любити те, що робиш, — і у вас буде.
Оце і весь секрет закоханої у природу жінки, здатної бачити красу і дарувати її іншим. Пані Людмила, наче фея квітів, розуміє їхню мову, відчуває, коли їм погано. Хоча, розповідає, коли починала займатися ними, не дуже знала, що їм підходить, а що ні. Вчилася на власних помилках. Розвинути хобі і вивести його на новий рівень вдалося завдяки інтернету, блогам і групам, у яких спілкуються такі, як вона, любителі прекрасного. У них можна почути ділову пораду, а водночас розжитися й на потрібні саджанці чи насіння. Адже коли у квітнику стає затісно, намагаються продавати, а то й віддавати зайві рослини. Пані Людмила теж ділиться з охочими придбати щось із квітів чи декоративних кущів, виплеканих її руками. Виручені гроші вкладає у розвиток хобі. Хоче збудувати теплицю, де могла б вирощувати розсаду, зробити більший фонтан, бо той, що має, не задовольняє. Мріє створити рай для душі, куточок щастя і натхнення.
Читайте такоє: На Волині закладають плантації суниці і обіцяють заробітки не менші, ніж в Польщі.
