У Колках на Волині погрожують вкрасти наречену разом із парканом (Фото) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.40 € 33.31
У Колках на Волині погрожують вкрасти наречену разом із парканом (Фото)

Завдяки хисту ландшафтного дизайнера і праці Людмила створила такий затишний куточок.

Фото з особистого архіву Людмили ЛЮБЕЖАНІНОЇ.

У Колках на Волині погрожують вкрасти наречену разом із парканом (Фото)

Місцеві парубки із селища Колки Маневицького району жартома обіцяють пані Людмилі піти на такий злочин, бо ж дуже вже гарну дівчину має

Її донька ще слухає мамині казочки і не думає про женихів. Але хлопці частенько заглядають у двір. Приваблює їх дівчина за парканом — ​у зеленій сукні і з пишною зачіскою.

«Вкраду собі вашу наречену разом із парканом, — ​сказав якось один із них. — ​Дуже вже гарна. Такої на Маневиччині немає». І то чиста правда. Адже дівчина (Людмила Любежаніна називає її дамою) — ​творіння рук, плід фантазії господині обійстя. Саме таку звабливу красуню намалювала уява жінки — ​і вона вирішила втілити її у квітковому матеріалі.

Купила манекен і взялася за роботу. Прилаштувала до нього трубу, каркас, підсипала землі, повтикала розетки молодила — ​і вже дама в сукні.

Купила манекен і взялася за роботу. Прилаштувала до нього трубу, каркас, підсипала землі, повтикала розетки молодила — ​і вже дама в сукні. Навесні вона була не дуже гарною, але до осені квіти розрослися. Вийшов шикарний наряд. Зачіску їй Людмила постійно змінює, міняючи горщики з рослинами.

— Ось, бачите, — ​показує співбесідниця знімок у телефоні, — ​яке довге «волосся» з плюща вона мала, а нині — ​коротке. Знайшла нарешті рослину, яка не «горить» на сонці. Залишилося тільки обличчя зробити, бо ж хлопці допитуються: «Чого ваша дівчина така невесела?»

Малювати квіткові композиції починає з весни

Людмила Любежаніна — ​секретар керівника селищної ради, економіст за фахом і біолог та водночас художник у душі любить красу у всіх її проявах. У своєму саду жінка зібрала безліч дивовижних та екзотичних рослин. Їх у колекції, яку почала створювати шість літ тому, понад 500 видів. Її гордість — ​п’ятирічна агава.

— Це досить рідкісний сорт, — ​пестить квітникарка смугасті листочки. — ​Я виростила її з маленької. Няньчилася, як з дитиною. Боялася, що не приживеться, але агави — ​пустельні рослини, ростуть на пісках, тому й добре почуваються і на наших поліських ґрунтах. Проблем із нею нема. На зиму, правда, переношу в хату.

Кажу, як є: треба любити те, що робиш, — ​і у вас буде.

Ще одна екзотична мешканка саду — ​опунція. Це — ​сукулент, який збирає вологу (полив йому не потрібний) і дуже любить сонце. До речі, їстівний. У Мексиці, звідки походить цей колючий кактус, з нього роблять морси, додають у салат, в алкогольні напої. Він морозостійкий. Тож зимує надворі.

— З настанням морозів, — ​розповідає пані Людмила, — ​його листя зневоднюється, зморщується і лягає на землю. А навесні коріння всмоктує воду, воно стає пружним і піднімається.

Вирощування екзотів надихнуло квітникарку на створення стильних ландшафтів із рослин, які не так часто зустрінеш на Волині. Скажімо, декоративних хвойних, різнобарвних бересклетів. Вони — ​окраса її саду. Милують зір карликова модрина, туї, голуба ялина незвичної форми, дивовижна сосна, яка наче горить на сонці — ​її голочки зелено-жовті.До речі, їх жінка стриже сама. Причім не садовими ножицями, а звичайними кравецькими. Каже, так зручніше.

Вчилася на власних помилках

Сад Людмила розбила на тематичні зони, комбінуючи рослини за строками їхнього цвітіння. Тож він буяє різнобарв’ям від весни до морозів. Починають у березні цвісти крокуси, проліски, підсніжники, у квітні естафету підхоплюють гіацинти, мускарі, тюльпани, нарциси, у травні — ​піони, примули, клематис, шиловидні флокси. Після них — ​бегонія, лілія, астильба, троянди, гортензія … Останньої у пані Людмили кілька сортів. Є й дуже вже незвичного кольору — ​рожево-голуба! Тематичні куточки жінка зонує кам’яною трояндою, «малює» квіткові картини, доповнює їх садовими скульптурами.

 — Робота з рослинами знімає стреси, дарує радість, — ​ділиться моя співбесідниця. — ​За нею забуваєш про негаразди. Мене часом запитують: звідки ти береш сили ще й на квіти, бо ж маю й без них чимало клопотів. Допитуються, як усе так добре росте. Кажу, як є: треба любити те, що робиш, — ​і у вас буде.

Оце і весь секрет закоханої у природу жінки, здатної бачити красу і дарувати її іншим. Пані Людмила, наче фея квітів, розуміє їхню мову, відчуває, коли їм погано. Хоча, розповідає, коли починала займатися ними, не дуже знала, що їм підходить, а що ні. Вчилася на власних помилках. Розвинути хобі і вивести його на новий рівень вдалося завдяки інтернету, блогам і групам, у яких спілкуються такі, як вона, любителі прекрасного. У них можна почути ділову пораду, а водночас розжитися й на потрібні саджанці чи насіння. Адже коли у квітнику стає затісно, намагаються продавати, а то й віддавати зайві рослини. Пані Людмила теж ділиться з охочими придбати щось із квітів чи декоративних кущів, виплеканих її руками. Виручені гроші вкладає у розвиток хобі. Хоче збудувати теплицю, де могла б вирощувати розсаду, зробити більший фонтан, бо той, що має, не задовольняє. Мріє створити рай для душі, куточок щастя і натхнення.

Читайте такоє: На Волині закладають плантації суниці і обіцяють заробітки не менші, ніж в Польщі.

Де ще знайдете таку красуню?
Де ще знайдете таку красуню? 
 
 
 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.