Приємно, що в нашій пресі не залишається поза увагою питання освіти, становище вчителів, і в тому числі, сільських. Пригадується, як у радянські часи компартійні чиновники докоряли освітянам за їхню працю в індивідуальних домашніх господарствах...
Приємно, що в нашій пресі не залишається поза увагою питання освіти, становище вчителів, і в тому числі, сільських. Пригадується, як у радянські часи компартійні чиновники докоряли освітянам за їхню працю в індивідуальних домашніх господарствах.
Мовляв, що то за вчителька, яка щодня порається біля корови чи свині. А вони ж добре знали, що без свого господарства обійтися вчителям було досить важко. Нині сільського вчителя ніхто не критикує, якщо він старанно працює на землі, має худобу, землеобробну техніку. Навпаки, можуть поставити в приклад, що не цурається фізичної праці. Як на мене, то це вчителі роблять не з добра. На сьогодні це ще більша необхідність, ніж раніше. Мені як колишньому вчителю не зрозуміло, чому сільський педагог, як і хлібороб, не має права на земельний та майновий пай. Мені здається, що це свідчення того, що неналежною мірою оцінюється його праця. Добре розумію, що нелегко бути дояркою чи свинаркою, але чим гірша праця сільського вчителя? Якщо вже держава не може в достатній мірі матеріально забезпечити наших освітян, щоб вони могли займатися виключно навчально-виховним процесом у школі, то, певно, варто було б подумати, як і їм виділити земельні паї. Гадаю, що про це не варто забувати і нашим шановним депутатам різних рівнів. І коли вже прагнемо до європейського рівня, то бажано поцікавитись, як вирішується питання освіти та становище вчителів у цивілізованих європейських країнах. Олексій БРЕНЧУК.
