Шановна редакціє газети “Волинь”! Вирішив поділитися з вами проблемою, яка болить не тільки мені. Усі патріотично налаштовані громадяни України чекали позитивних змін після Помаранчевої революції...
Шановна редакціє газети “Волинь”! Вирішив поділитися з вами проблемою, яка болить не тільки мені. Усі патріотично налаштовані громадяни України чекали позитивних змін після Помаранчевої революції.
Але не так сталось, як гадалось. Розповім про себе. Я – одинокий непрацюючий пенсіонер. Маю 47 років трудового стажу. Нещодавно звернувся у відділ субсидій, щоб з’ясувати, чому комунальні платежі за січень-березень 2006 року зросли удвічі у порівнянні з таким же періодом минулого року. Мені пояснили, що причина в тому, що я здаю в оренду земельну ділянку (пай) площею 1,86 гектара, яка дісталась мені у спадок від матері. З цієї причини на мене не розповсюджується рішення міської ради про субсидію на додаткові десять квадратних метрів загальної житлової площі (загальна площа моєї квартири 42,8 квадратного метра). Було б не так образливо, якби з тої оренди я справді мав хоч якийсь прибуток. Але я ще й копійки з неї не одержав. Із приводу невиплати мені орендної плати за землю я звертався ще до старої влади – тодішнього голови райдержадміністрації Вадима Науменка, голови облдержадміністрації Анатолія Француза, екс-депутатки Катерини Ващук, але щоразу отримував тільки бюрократичні відписки. Не реагують належним чином на такі скарги і працівники правоохоронних органів через “малозначимість діяння”. Думав я, що зміниться щось з приходом нової влади. Та сподівання мої виявились марними. Наприкінці минулого року звернувся у бухгалтерію товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, щоб дали мені довідку про те, що я отримав за оренду землі у 2005 році, аби подати її у відділ субсидій. У тій довідці №169 від 13 жовтня 2005 року йшлося про те, що у 2005 році мені нарахували 337,46 гривні та виплатили 270,26 гривні. Коли ж я почав протестувати, адже це була справжня брехня, мене запевнили, що до кінця року гроші виплатять. Але й на сьогоднішній день я не отримав ні копійки. Відповідно до договору за оренду землі мені мали б видати 564 кілограми пшениці і 28,2 кілограма цукру. Але ні грошей, ні зерна з цукром я не бачу та ще й, як на лихо, субсидією скористатись не можу. Де ж тої правди вже шукати? Влада не реагує на скарги селян, звернення, виступи в газеті залишаються без розгляду. Міняють керівників, вивіски і на цьому все закінчується. Як дурили селян, так і продовжують дурити. Я поніс подвійні втрати — і орендної плати не одержую, і належні пільги втратив. Як тепер вірити керівництву, яке запевняє, що подорожчання комунальних послуг суттєво не вплине на малозабезпечених, бо про них подбає держава?.. Ярослав ЛИТВИНЮК, пенсіонер. м. Луцьк.
